Вікіпедія

Романов Петро Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романов .

Петро́ Микола́йович Рома́́нов (1864, Санкт-Петербург — 1931, Антіб) — Великий князь (двоюрідний брат імператора Олександра ІІІ), генерал-лейтенант російської армії. Архітектор-аматор, брав участь у зведенні окремих визначних споруд на теренах України.

Романов Петро Миколайович
Великий князь Петро Миколайович
Народився 10 (22) січня 1864(1864-01-22)
Санкт-Петербург
Помер 17 червня 1931(1931-06-17) (67 років)
Антіб, Франція
Поховання Церква Архангела Михаїла (Канни)d
Країна  Російська імперія
Діяльність військовий діяч, архітектор
Титул князь
Військове звання генерал-ад'ютант
Рід Гольштейн-Готторп-Романови
Батько Миколай Миколайович Романов
Мати Романова Олександра Петрівна
Брати, сестри Микола Миколайович Молодший
У шлюбі з Міліца Негош-Петрович
Діти Романова Надія Петрівна, Марина Петрівна Романова[1], Prince Roman Petrovich of Russiad і Софія[d][1]
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня Королівський угорський орден Святого Стефана орден «Османіє» орден Зірки Румунії орден Червоного орла орден Спасителя Великий Хрест ордена Почесного легіону орден «Святий Олександр» орден князя Данила I орден Святого Петра Цетинського Вищий орден Святого Благовіщення Орден Вендської корони орден Вюртемберзької корони Орден Вірності (Баден) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга

Біографія ред.

Великий князь Петро Миколайович — син Великого князя Миколи Миколайовича (старшого), брата імператора Олександра ІІ, та Великої княгині Олександри Петрівни, засновниці Покровського жіночого монастиря в Києві. Молодший брат Великого князя Миколи Миколайовича (молодшого).

Пройшов індивідуальний курс військового навчання. З 1896 року полковник, з 1903 — генерал-майор, з 1908 — генерал-лейтенант і генерал-ад'ютант. У 1898—1904 роках був членом ради головного управління Державного кіннозаводства, у 1904—1909 роках — генерал-інспектором з інженерної частини. З 1909-го за станом здоров'я обіймав символічну посаду почесного члена Миколаївської інженерної академії.

Неодноразово відвідував Київ, де з 1881 року постійно жила його мати. У 1897 році був покровителем Київської сільськогосподарської та промислової виставки, урочисто відкрив її 8 (20) липня[2]. Володів на Південному березі Криму, в Кореїзі, значним маєтком Дюльбер, де було створено палацово-парковий комплекс. Родове гніздо князя — Миколаївський палац у Петербурзі — після смерті батька у 1890 році був переданий за борги у відання Департаменту Уділів. Спадкоємцям дозволили забрати частину картин, фарфорових виробів, меблів та сімейні реліквії.[3]

Під час Першої світової війни Великий князь Петро Миколайович перебував при штабі старшого брата, який у 1914—1915 роках був верховним головнокомандувачем російської армії.

Був нагороджений багатьма орденами Російської імперії. Ордени Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського, Білого Орла, Святої Анни І ступеня, Святого Станіслава І ступеня отримав при народженні; за подальшу службу удостоєний ордена Святого Володимира ІІ ступеня (1911). Мав також низку іноземних відзнак.

У революційні роки Петру Миколайовичу та деяким іншим представникам родини Романових, котрі перебували у Криму, пощастило урятуватися від «червоного терору» завдяки тому, що у 1919 році їх вивіз британський крейсер. Подальше життя Петра Миколайовича пройшло на еміграції, в Італії та у Франції.

Архітектурна та мистецька діяльність ред.

Петро Миколайович проявив мистецький хист як художник і архітектор-аматор. Він неодноразово пропонував ескізні проекти будівель, які були втілені професійними фахівцями. Так, у 1895—1897 роках згідно із художнім задумом Великого князя архітектор Микола Краснов спорудив у Дюльбері його власний палац, оформлення якого витримано у «мавританському стилі». У 1896 році на прохання матері Петро Миколайович підготував ескіз Миколаївського собору Києво-Покровського монастиря, яким керувався у підготовці будівельного проекту академік архітектури Володимир Ніколаєв. Брав участь у розробці внутрішнього оздоблення собору, освяченого у 1911 році. Склав проект богодільні з церквою для маєтку князів Юсупових у Криму, проектував меморіальні споруди на місцях боїв російсько-японської війни[4].

У 1912 році київська преса вмістила звіт про виставку архітектурних творів Великого князя Петра Миколайовича в Імператорській Академії мистецтв. У звіті відзначалося:

  Він — без сумніву, талановитий архітектор, і це давно відомо близькому його оточенню та зовсім невідомо широкій публіці, внаслідок скромності, що спонукувала його досі тримати під сподом свої твори [5].  

У 1914 році Петро Миколайович був обраний президентом Імператорського товариства заохочення мистецтв[4].

Шлюб і діти ред.

У 1889 році Великий князь Петро Миколайович одружився з королівною Міліцею, дочкою короля Чорногорії Ніколи І. Троє дітей 

  • Марина (1892-1981)
  • Надія(1898-1988
  • Роман (1896— 1978)
  • дочка Софія (народилася у двійні разом з Надією) померла немовлям у 1898 році, похована у Києво-Покровському монастирі.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Киевская сельскохозяйственная и промышленная выставка 1897 года и её участники. — К., 1898. — Ч.II. — С.27. (рос.)
  3. ↑ Офіційний сайт Миколаївського палацу Історія [1] (рос.)
  4. ↑ а б Нива. — 1914. — Март. — № 10. (рос.)
  5. ↑ Киевлянин. — 1912. — 6 марта. — № 66. (рос.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Романов_Петро_Миколайович&oldid=41936109