Зикунов Петро Олександрович
Петро Олександрович Зикуно́в (нар. 4 серпня 1947, Зеремля) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1980 року.
| Зикунов Петро Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 4 серпня 1947 (76 років) Зеремля, Баранівський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство, пейзаж і портрет | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1971) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна, Пламеницький Анатолій Олександрович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович | |||
| Працівник | Київська обласна організація Національної спілки художників України і Національна спілка художників України | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Роботи в колекції | Національний художній музей України, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького, Вінницький краєзнавчий музей і Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 4 серпня 1947 року в селі Зеремлі (нині Звягельський район Житомирської області, Україна). 1971 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Валентини Виродової-Готьє, Анатолія Пламеницького, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка.
Протягом 2002—2005 років обіймав посаду заступника голови Київської організації Національної спілки художників України; з 2005 року — Національної спілки художників України.
Мешкає у Києві в будинку на проспекті Європейського Союзу, № 35А[1].
Творчість
ред.Працює у галузях станкового (створює пейзажі, портрети, жанрові картини) і монументального живопису. Серед робіт:
- живопис
- «Учителька» (1976);
- «Сімнадцята весна» (1979);
- «Спортивне свято» (1980);
- «Повернувся сержант додому» (1990);
- «Церква в Пархомівці» (1998);
- «Автопортрет» (2001);
- «Зима в Зеремлі» (2004);
- «Вечірня» (2004);
- «Пархомівка» (2005);
- «Вечір в Аполлонівці» (2006);
- «Світлий день» (2006);
- «Інкерман» (2006);
- «Марс штормить» (2006);
- «Ранкова сюїта» (2008);
- «Веселка над Полтавою» (2009);
- «Вечір в Херсонесі» (2010).
Наприкінці 1990-х років у Києві розписував Михайлівський Золотоверхий собор.
З 1972 року бере участь у всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставках.
Окремі полотна майстра зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві, Севастопольському художньому музеї, Вінницькому краєзнавчому музеї та Чернігівському історичному.
Відзнаки
ред.- Заслужений художник України з 2006 року (за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України)[2];
- Лавреат Мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва — імені Сергія Шишка за 2007 рік (за серію робіт «Храми України», «Кримські краєвиди», «Житомирщина» та перемогу в конкурсі Національної спілки художників України)[3];
Примітки
ред.- ↑ Зикунов Петро Олександрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 55.
- ↑ Указ Президента України від 26 червня 2006 року № 578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
- ↑ Лауреати мистецької премії «Київ» отримали нагороди / Obozrevatel.com. 25 травня 2007.
Література
ред.- О. Ю. Федорова. Зикунов Петро Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.