Баранівський район

район у Житомирській області (Україна)

Бара́нівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Волинської округи, УРСР, Київської та Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у м. Баранівка.

Баранівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Coat of arms of Baranivka Raion.png Flag of Baranivka raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Область: Волинська округа
УРСР
Київська область Київська область
{{|Жт}}
Код КОАТУУ: 1820600000
Утворений: 7 березня 1923 року
Ліквідований: 19 липня 2020 року
Населення: 39572 (на 1.01.2018)
Площа: 1000 км²
Густота: 39,5 осіб/км²
Тел. код: +380-4144
Поштові індекси: 12700—12746
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Баранівка
Міські ради: 1
Селищні ради: 5
Сільські ради: 15
Міста: 1
Смт: 5
Села: 57
Районна влада
Голова ради: М'ялківський Сергій Сергійович
Голова РДА: Туровський Іван Йосипович[1]
Вебсторінка: Баранівська РДА
Баранівська райрада
Адреса: вул. соборна, 12, м. Баранівка, Баранівський р-н, Житомирська обл., 12701
Мапа

Commons-logo.svg Баранівський район у Вікісховищі

Знаходився у межах історичного регіону Волинь, охоплював територію 1 тис. км². На території району було розташовано 5 селищ міського типу: Полянка, Першотравенськ, Довбиш, Мар'янівка, Кам'яний Брід та 57 сіл. По колишній території Баранівського району проходить залізниця Новоград-Волинський — Шепетівка. Населення становило 41 325 осіб (на 1.08.2013).

ГеографіяРедагувати

Новоград-Волинський район
Хмельницька область
(Славутський район)
  Пулинський район
Хмельницька область
(Шепетівський район)
Хмельницька область
(Полонський район)
Романівський район

Головною річковою артерією Баранівщини є річка Случ, але загалом на території району є 13 річок басейну Дніпра. Територією району протікають річки: Случ, Хомора, Нивна, Смолка, Церем, Дорогань, Видолоч, Немилянка та інші. Усього протікає 17 річок довжиною 207 км.

На території району є поклади корисних копалин: будівельні матеріали (граніти, каолін, глини, піски, лімоніти) та торф.

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 21 439 4535 2839 6296 5005 2660 104
Жінки 24 525 4295 2852 6262 5844 4914 358


Етнічний склад населення району на 2001 рік:

Мовний склад Баранівського району станом на 2001 р.:

українська російська польська
Баранівський район 98,5 1,3 0,1
м. Баранівка 98,1 1,7 0,0
Берестівська с-да 99,1 0,6 -
Вірлянська с-да 99,4 0,6 -
Дубрівська с-да 98,9 0,7 -
Жарівська с-да 99,5 0,5 -
Зеремлянська с-да 96,7 2,8 0,2
Йосипівська с-да 99,0 1,0 -
Кашперівська с-да 99,2 0,7 0,1
Марківська с-да 98,7 1,2 -
Мокренська с-да 99,2 0,8 -
Радулинська с-да 99,8 0,2 -
Рогачівська с-да 99,0 1,0 -
Смолдирівська с-да 99,3 0,4 0,3
Суємецька с-да 99,4 0,6 -
Хижівська с-да 99,9 - -
Ялишівська с-да 98,5 1,5 -

ІсторіяРедагувати

Район було утворено 7 березня 1923 року в складі Житомирської округи Волинської губернії з 24 сільських рад Баранівської, Рогачівської та Смолдирівської волостей Новоград-Волинського повіту.

З 15 вересня 1930 року, через скасування округ, район перейшов у пряме підпорядкування до республіканського центру.

9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області.

Від 22 вересня 1937 року — у складі новоутвореної Житомирської області.

30 грудня 1962 року, указом Президії Верховної Ради УРСР, район ліквідовано, сільські ради передано до складу Дзержинського та Новоград-Волинського районів.

Відновлений 8 грудня 1966 року в складі 4 селищних та 16 сільських рад, що входили до Новоград-Волинського та Дзержинського районів[4].

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[5].

Адміністративний устрійРедагувати

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську об'єднану громаду, 1 селищну об'єднану громаду, 1 сільську об'єднану громаду і 2 селищних ради, які об'єднують 62 населених пунктів та підпорядковані Баранівській районній раді. Адміністративний центр — місто Баранівка.

ПромисловістьРедагувати

Територія Баранівського району доволі бідна ґрунтами для ведення сільськогосподарської діяльності, тому з давніх часів ця територія була одним з центрів ремісництва. На базі місцевих сировинних ресурсів розвинута фарфоро-фаянсова та скляна промисловість. Спеціалізація сільського господарства — рослинництво льонарське, картоплярське та тваринництво м'ясо-молочного напрямів.

ПерсоналіїРедагувати

Пам'яткиРедагувати

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Баранівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 67,59 % (проголосували 21 789 із 32 236 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 55,19 % (12 026 виборців); Юлія Тимошенко — 16,73 % (3 646 виборців), Олег Ляшко — 12,94 % (2 820 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (943 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,13 %[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Розпорядження Президента України від 20 січня 2020 року № 19/2020-рп «Про призначення І.Туровського головою Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області»
  2. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Житомирська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (uk). Державна служба статистики України. 
  3. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  4. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 15, 533, 540. Процитовано 9 Oktober 2020. 
  5. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 24 December 2020. 
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-02-27. Процитовано 2016-03-17. 

ПосиланняРедагувати