Зерноїд малий
| Зерноїд малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(12241078116).jpg) Самець малого зерноїда (Колумбія)
_(15392501553).jpg) Самиця малого зерноїда (Колумбія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Sporophila minuta (Linnaeus, 1758)[2][3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia minuta | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зерноїд малий[4] (Sporophila minuta) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
.jpg)
_(15986331836).jpg)
Довжина птаха становить 8,6-9,6 см, вага 7-9 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла тьмяно-сірі, нижня частина тіла бордова або оранжево-бура. Очі чорні, повіки білі, біля основи дзьоба білі плямки. Дзьоб чорний, відносно короткий, конічної форми. Самиці мають переважно піщано-коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світліша, жовтувата, крила чорнуваті. Дзьоб оливково-коричневий.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[5]
- S. m. parva (Lawrence, 1883) — західне узбережжя Мексика (на південь від Наяриту і Халіско), тихоокеанське узбережжя Центральної Америки (на південь до Нікарагуа);
- S. m. centralis Bangs & Penard, TE, 1918 — південно-західна Коста-Рика і тихоокеанське узбережжя Панами;
- S. m. minuta (Linnaeus, 1758) — від Колумбії до Венесуели, Гвіани, півночі бразильської Амазонії, на островах Тринідад і Тобаго.
Поширення і екологія ред.
Малі зерноїди мешкають в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в саванах, на луках, зокрема на заплавних, на пасовищах, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням, а також плодами і комахами. Приєднуються до змішаних зграй птахів. В Центральній Америці гніздування відбувається у червні-серпні, в Колумбії — з квітня по вересень. Гніздо роиться з корінців, трави та інших рослинних волокон, розміщується в чагарниках або на дереві. В кладці 2-3 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Sporophila minuta.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 176. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 145. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 23 лютого 2022.
Посилання ред.
- de Schauensee, Rodolphe Meyer (1952). A review of the genus Sporophila. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. 104: 175—181. JSTOR 4064459.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |