Зернолуск великий
| Зернолуск великий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Спів великого зернолуска
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Saltator maximus (Muller, 1776) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra maxima | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зернолу́ск великий[2] (Saltator maximus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17-21 см, вага 42-52 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Тім'я зеленувате, решта голови попелясто-сіра, над очима білі "брови". Верхня частина тіла оливково-зелена, нижня частина тіла сіра, нижня частина живота охриста. Горло охристе, окаймлене чорнуватими "вусами". Дзьоб товстий, міцний, чорний, лапи чорні. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення, горло у них чорнувате, на грудях білі плями, на нижній частині тіла коричневі плями.
Підвиди ред.
.jpg)
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- S. m. gigantodes Cabanis, 1851 — східна Мексика (від Веракрусу до Оахаки);
- S. m. magnoides Lafresnaye, 1844 — від південної Мексики (Чіапас, Кінтана-Роо) до північно-західної Панами;
- S. m. intermedius Lawrence, 1864 — від південно-західної Коста-Рики до західної Панами (на схід до зони каналу);
- S. m. iungens Griscom, 1929 — від східної Панами до північно-західної Колумбії;
- S. m. maximus (Müller, PLS, 1776) — від східної Колумбії, Венесуели і Гвіани до заходу центральної Бразилії і північно-східної Болівії, також на східному узбережжі Бразилії.
Поширення і екологія ред.
Великі зернолуски мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть в кронах вологих рівнинних, гірських і заболочених тропічних лісів, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться плодами, зокрема Cymbopetalum mayanum, Trophis racemosa і Bursera simaruba, а також бруньками, нектаром і комахами[4]. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Гніздо чашоподібне, в кладці 2 блакитнуватих яйця[5].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Saltator maximus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 03 березня 2022.
- ↑ Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. BirdLife International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
- ↑ Echeverry-Galvis, María Ángela; Córdoba-Córdoba, Sergio (2006). Descripción del huevo del saltátor collarejo (Saltator cinctus) y comentarios preliminares sobre huevos del género Saltator [Description of the egg of the Masked Saltator (S. cinctus) and preliminary comments on the eggs of the genus Saltator] (PDF). Boletín de la Sociedad Antioqueña de Ornitología (ісп.). 16 (1): 76—84. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2011. Процитовано 19 червня 2022.
Посилання ред.
- Skutch, Alexander F. (1954). Buff-throated saltator (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 62—79. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2021. Процитовано 3 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |