Земовит Добжинський

Земовит Добжинський
Народився	бл. 1265
Помер	бл. 1312
Діяльність	аристократ
Титул	Герцог
Конфесія	католицтво
Рід	П'ясти
Батько	Казимир I Куявський
Мати	Єфросинія Опольська
Брати, сестри	список: • Євфимія Куявська, Ziemomysł of Kuyavia[d], Casimir II of Łęczyca[d], Лешек II Чорний і Владислав I Локетек
У шлюбі з	Анастасія Львівна
Діти	Лешко Земовитович, Владислав Горбатий і Болеслав Добжинський
	; ; ;

Земовит Добжинський (пол. Siemowit dobrzyński; бл. 1265 — 1312) — князь Брест-Куявський (1267—1287) та Добжинський (1287—1293, 1295—1303, 1305—1312) з династії Куявських П'ястів.

Син Казимира І Куявського та Єфросинії Опольської, брат короля Владислава І Локетка. Онук української княжни Агафії Святославни, доньки Волинського князя Святослава Ігоровича.

Зміст

БіографіяРедагувати

Був одним з молодших синів Казимира Куявського. Після смерті батька 14 грудня 1267 року Земовит став князем Брест-Куявським, а регентом при ньому мати, Єфросинія.

Після закінчення регенства у 1275 році старші брати Земовита, Владислав та Казимир прийняли владу в Брестсько-Добжинській землі та стали опікунами малолітнього Земовита. У 1287 році в результаті угоди між братами Земовит став князем Добжинським.

У 1293 році Земовит потрапив в полон до литовців у якому пробув два роки. Протягом цього часу його князівством керував Владислав Локетек. Після повернення з полону бл. 1296 року одружився з галицькою княжною Анастасією Львівною.

У 1300 році розпочалась війна за Польщу чеського короля Вацлава ІІ. Йому вдалось опанувати Великопольщу, Гданське Помор'я, частину Куявії, землі Серадзьку та Ленчицьку, а в листопаді того ж року Вацлав ІІ коронувався у Гнезно як польський король. В таких умовах Земовит був змушений визнати себе васалом Вацлава за що отримав частину брестської землі.

В кінці того ж року розпочав війну проти іновроцлавських князів Лєшка, Пшемисла та Казимира. На початку 1304 князі вторглися в Добжинську землю та полонили Земовита, проте вже того ж року йому вдалось вибратись з полону. 15 липня 1304 Земовиту вдалось відібрати назад Добжин та його околиці, після чого він вирушив в Іновроцлавську землю але досягти якихось успіхів у війні йому не вдалось.

У 1306 році визнав коронацію свого брата Владислава Локетка та став його васалом. У тому ж році Добжинське князівство було розорено литовцями. У 1310 році разом з сім'єю був відлучений від церкви через відмову платити церковну десятину.

Помер у 1312 році, залишивши малих синів під опікунством своєї дружини.

Сім'я та дітиРедагувати

Дружина — Анастасія Львівна (?—1335), дочка Короля Русі Лева Даниловича
Діти:

Лешко (бл. 1300 — до 1316)
Владислав Горбатий (1303/1305—1351/1352) князь Добжинський в 1312—1327/1328 і з 1343, князь Ленчицький з 1327/1328. Претендував на Галицько-Волинську спадщину після смерті князів Андрія та Лева у 1323 році.
Казимир (бл. 1304 — до 1316)
Болеслав (бл. 1305—1328), князь Добжинський в 1312—1327/1328, князь Ленчицкий з 1327/1328.
Юдіт (? — після 1313)