Земга́льська мо́ва (латис. zemgaļu valoda; лит. žiemgalių kalba), або семига́льська мо́ва (англ. Semigallian language) — мова середньовічного балтського племені земгалів (семигалів), мешканців Семигалії (сучасні південна Латвія, північна Литва). Належала до східнобалтійської підгрупи балтійської групи балто-слов'янської лігки індоєвропейських мов. Відома лише за згадками зовнішніх джерел та топоніміки. Не залишила по собі пам'яток писемності. З XV століття, внаслідок входження земгалів до латиського та литовського етносів, стала мертвою мовою. Справила вплив на формування земгальських говорів середньолатиського діалекту латиської мови.

Земгальська мова
Семигальська мова
Поширена вСемигалія
Носії0 осіб
КласифікаціяІндоєвропейська сім'я
Балто-слов'янська гілка
Балтійська група
Східнобалтійська підгрупа
Земгальська мова
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3xzm

Класифікація

ред.
  1. Індоєвропейські мови
    1. Балто-слов'янські мови
      1. Балтійські мови
        1. Східнобалтійські мови
          1. Земгальська мова

Джерела

ред.
  • Дини П. У. Балтийские языки / Под ред. и с предисл. В. Н. Торопова, пер. с итал. А. В. Тороповой. — М.: ОГИ, 2002. — С. 250—255. — 544 с. — ISBN 5-94282-046-5.
  • Топоров В. Н. Балтийские языки // Языки мира. Балтийские языки. — М.: Academia, 2006. — С. 29—31. — 224 с. — ISBN 5-87444-225-1.
  • Kabelka J. Baltų filologijos įvadas. — Vilnius: Mokslas, 1982. — P. 73—81. — 150 p.

Посилання

ред.