Відкрити головне меню
Вікіпедія

Звягільський Юхим Леонідович

український політичний та громадський діяч

Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (* 20 лютого 1933, Сталіне, Українська СРР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань (з 1990 року), Герой України, виконувач обов'язків прем'єр-міністра України з вересня 1993 по липень 1994 року, кандидат технічних наук, професор.

Звягільський Юхим Леонідович
Звягільський Юхим Леонідович
Час на посаді:
22 вересня 1993 — 16 червня 1994
Президент  Кравчук Леонід Макарович
ПопередникКучма Леонід Данилович
НаступникМасол Віталій Андрійович
Час на посаді:
11 червня 1993 — 4 липня 1994
ПопередникЮхновський Ігор Рафаїлович
НаступникМарчук Євген Кирилович
Народився20 лютого 1933(1933-02-20) (86 років)
Сталіне, Українська СРР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнський єврей
Політична партіяПартія регіонів
ДружинаЛюдмила Юхимівна (1931)
Дітидочка
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений шахтар України
 Державна премія України в галузі науки і техніки
Звягільський Юхим Леонідович на сайті Верховної Ради

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 — 10 травня 1994
2-го скликання
позафракційний 11 травня 1994 — 12 травня 1998
3-го скликання
позафракційний 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
Партія регіонів 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 —

Звягільський Юхим Леонідович на сайті Верховної Ради України

З листопада 1994 року по березень 1997 року проживав у Ізраїлі, ховаючись від слідства за підозрою у зловживанні службовим становищем.

Один з співзасновників та колишній член Партії регіонів.[1]

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному в сім'ї службовця.

У 1956 закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 — директор шахти ім. О. Ф. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

У березні 1990 року обраний Народним депутатом України 1-го скликання від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.

Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів»[2].

З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства. Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта ім. Засядька».

У 1998–2002 — Народний депутат України 3-го скликання. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року.

У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські» закони[3], і не голосував за їх скасування[4].

На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.

 
Звягільський у Верховній Раді України

Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.[5]

Співголова Єврейської конференції України.

Нагороди і званняРедагувати

СРСР та УРСРРедагувати

УкраїнаРедагувати

  • 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність[6]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[7]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[8]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу)[9]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003)[10]
  • Почесний громадянин м. Донецька (03.1998).
  • Одна з вулиць Донецька в Київському районі міста з 2003 має ім'я Юхима Звягільського[11].

Цікаві фактиРедагувати

  • Юхим Звягільський є єдиним депутатом, який був в усіх восьми скликаннях Верховної Ради України.[12]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Лідери - офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
  2. ↑ АГЕНТЫ-КАЗНОКРАДЫ / Украина криминальная, 09.01.2003 12:35
  3. ↑ Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січень 2014. Процитовано 8 листопад 2014. 
  4. ↑ Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158). 
  5. ↑ Звягільський Юхим Леонідович (картка депутата)
  6. ↑ Указ Президента України № 144/2003 від 20 лютого 2003 року «Про присвоєння Ю. Звягільському звання Герой України»
  7. ↑ Указ Президента України № 242/2013 від 27 квітня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  8. ↑ Указ Президента України № 620/2009 від 18 серпня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Указ Президента України № 1184/2002 від 17 грудня 2002 року «Про присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року»
  10. ↑ Постанова КМ України від 20 лютого 2003 р. № 178 «Про нагородження Звягільського Ю. Л. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  11. ↑ В оккупированном Донецке улицу Звягильского хотят назвать именем боевика «Моторолы»
  12. ↑ Юхим Звягільський - єдиний депутат, який був у парламентах усіх скликань.

Джерела та літератураРедагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Звягільський Юхим Леонідович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Звягільський Юхим Леонідович

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Звягільський_Юхим_Леонідович&oldid=24894009