Звягільський Юхим Леонідович
Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (* 20 лютого 1933, Сталіне, Українська СРР, СРСР) — український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань (1990–2019), Герой України, виконувач обов'язків прем'єр-міністра України з вересня 1993 по липень 1994 року, кандидат технічних наук, професор.
| Звягільський Юхим Леонідович | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
2-й в.о. Прем'єр-міністра України | |||||||||||
| Час на посаді: | |||||||||||
| 22 вересня 1993 — 16 червня 1994 | |||||||||||
| Президент | Кравчук Леонід Макарович | ||||||||||
| Попередник | Кучма Леонід Данилович | ||||||||||
| Наступник | Масол Віталій Андрійович | ||||||||||
| Час на посаді: | |||||||||||
| 11 червня 1993 — 4 липня 1994 | |||||||||||
| Попередник | Юхновський Ігор Рафаїлович | ||||||||||
| Наступник | Марчук Євген Кирилович | ||||||||||
| Народився | 20 лютого 1933 (87 років) Сталіне, Українська СРР, СРСР | ||||||||||
| Громадянство |  СРСР→ Україна | ||||||||||
| Національність | єврей | ||||||||||
| Політична партія | Партія регіонів | ||||||||||
| Дружина | Людмила Юхимівна (1931) | ||||||||||
| Діти | дочка | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
| Підпис |  | ||||||||||
| Звягільський Юхим Леонідович на сайті Верховної Ради | |||||||||||
|
| |||||||||||
|
| |||||||||||
З листопада 1994 року по березень 1997 року проживав у Ізраїлі, ховаючись від слідства за підозрою у зловживанні службовим становищем.
Один з співзасновників та колишній член Партії регіонів.[1]
БіографіяРедагувати
Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному в сім'ї службовця.
У 1956 закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 — директор шахти ім. О. Ф. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».
У березні 1990 року обраний Народним депутатом України 1-го скликання від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.
У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.
В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.
Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів»[2].
З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства. Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта ім. Засядька».
У 1998–2002 — Народний депутат України 3-го скликання. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року.
У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.
16 січня 2014 року голосував за «диктаторські» закони[3], і не голосував за їх скасування[4].
На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.
Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.[5]
Співголова Єврейської конференції України.
Нагороди і званняРедагувати
СРСР та УРСРРедагувати
- Герой Соціалістичної Праці (1986).
- Ордени Леніна (1986), Жовтневої революції (1981), Трудового Червоного Прапора (1971).
- Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970).
- Заслужений шахтар України (1979).
УкраїнаРедагувати
- 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[7]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[8]
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу)[9]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003)[10]
- Почесний громадянин м. Донецька (03.1998).
- Одна з вулиць Донецька в Київському районі міста з 2003 має ім'я Юхима Звягільського[11].
Цікаві фактиРедагувати
- Юхим Звягільський був єдиним депутатом, який був в усіх перших восьми скликаннях Верховної Ради України.[12]
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Лідери - офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
- ↑ АГЕНТЫ-КАЗНОКРАДЫ / Украина криминальная, 09.01.2003 12:35
- ↑ Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січень 2014. Процитовано 8 листопад 2014.
- ↑ Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158). Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
- ↑ Звягільський Юхим Леонідович (картка депутата)
- ↑ Указ Президента України № 144/2003 від 20 лютого 2003 року «Про присвоєння Ю. Звягільському звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України № 242/2013 від 27 квітня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
- ↑ Указ Президента України № 620/2009 від 18 серпня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 1184/2002 від 17 грудня 2002 року «Про присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року»
- ↑ Постанова КМ України від 20 лютого 2003 р. № 178 «Про нагородження Звягільського Ю. Л. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
- ↑ В оккупированном Донецке улицу Звягильского хотят назвать именем боевика «Моторолы»
- ↑ Юхим Звягільський - єдиний депутат, який був у парламентах усіх скликань.
ДжерелаРедагувати
- Головко В. В. Звягільський Юхим Леонідович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 320. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Держалюк М. С. Звягільський Юхим Леонідович // Звягільський Юхим Леонідович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
| Попередник: | 2-й в.о. Прем'єр-міністра України 22 вересня 1993 — 15 липня 1994 |
Наступник: |
| Кучма Леонід Данилович |
Масол Віталій Андрійович |
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |