Юхновський Ігор Рафаїлович

І́гор Рафаї́лович Юхно́вський (нар. 1 вересня 1925, Княгинине, Дубенський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка, нині Рівненська область, Україна) — український фізик-теоретик, громадський та політичний діяч. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, народний депутат України І–IV скликань, почесний громадянин Львова. Герой України (2005). Кандидат в президенти на виборах 1991 (посів 5-те місце, 554 719 голосів, 1,74 %).

Ігор Рафаїлович Юхновський
Ігор Рафаїлович Юхновський
Ігор Рафаїлович Юхновський
В. о. Голови Українського інституту національної пам'яті
23 червня 2006 — 19 липня 2010
Президент Віктор Ющенко
Віктор Янукович
3-й Перший віце-прем'єр-міністр України
27 жовтня 1992 — 17 березня 1993
Президент Леонід Кравчук
Попередник Валентин Симоненко
Наступник Юхим Звягільський
Народився 1 вересня 1925(1925-09-01) (98 років)
Княгинине, Дубенський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка
Відомий як фізик, викладач університету, політик
Місце роботи ЛНУ ім. І. Франка
Країна СРСР і Україна
Alma mater Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Політична партія НРУ і КПРС[1]
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2016
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
НРУ 15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
безпартійний 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
НРУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
УНР 14 травня 2002 25 травня 2006

Співзасновник та в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті (2006—2010). Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка.

Життєпис ред.

Учасник німецько-радянської війни, сапер та мінер першого взводу першої роти 201 батальйону резерву головного командування СРСР. Брав участь, зокрема, у звільненні Львова[2][3].

І. Р. Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Він розробив оригінальні й потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв'язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Він та його учні зробили суттєвий внесок у розвиток теорії рідин та розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Останнім часом у полі наукових інтересів І. Р. Юхновського є математичні методи в економіці та розвитку суспільства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу та ряд інших стратегічно важливих проблем для держави. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників.

1969 року у Львові І. Р. Юхновський створив Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. На його основі у 1990 році засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України, де І. Р. Юхновський мав учнів, серед яких Рувінський М. А. Протягом 1990—1998 років І. Р. Юхновський очолював Західний науковий центр НАН України. Для підтримки проведення наукових досліджень в Україні І. Р. Юхновський у 1996 році заснував Фонд підтримки науки.

1990 року І. Р. Юхновського обрано депутатом Верховної Ради України. У парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради.

1991 року був кандидатом у Президенти України, але набрав 554 719 голосів або 1,74 %.

У 19901993 роках був Головою Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, членом Президії Верховної Ради. У 1992 р. працював Державним радником України та очолював Колегію з питань науково-технічної політики Державної Думи України. З жовтня 1992 до 1993 року працював на посаді Першого віце-прем'єр міністра України. 1994 р. вдруге обраний депутатом Верховної Ради України. У 19941996 роках був лідером депутатської групи «Державність». 1996 р. за його ініціативою створено Міжвідомчу аналітичну консультативну раду при Кабінеті Міністрів України. 1998 р. втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху.

Протягом грудня 1999 — березня 2002 р. був Головою Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. 2002 року вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», входив до складу фракції «Наша Україна» й був першим заступником, а згодом Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього.[4]

Засновник та колишній голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів[5], прихильник примирення червоноармійців та воїнів УПА.

Спільно з Георгієм Крючковим очолював Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з питань моніторингу виборчого законодавства (2006)[6].

У червні 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України І. Р. Юхновського призначено в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом[7].

Один із засновників та учасник (з 2011 року) ініціативної групи «Першого грудня»[8].

Родина ред.

  • Батько — Рафаїл Автономович (1898—1982)
  • Мати — Ганна Фортунатівна (1905—1982)
  • Дружина — Ніна Василівна Юхновська (1927—2018)
  • Дочка Наталія (нар. 1952)
  • Син Петро (нар. 1957)

Нагороди ред.

Наукові праці ред.

  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Економіка. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 863 с.
  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Політика. — Л. : Львівська політехніка, 2010. — 566 с.
  • Юхновський І. Р. Вибрані праці. Фізика. — Л. : Львівська політехніка, 2005. — 856 с.
  • Юхновський І. Р. Основи квантової механіки. — К. : Либідь, 2002. — 392 с.
  • Юхновський І. Р., Козловський М. П., Пилюк І. В. Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах. — Л. : Євросвіт, 2001. — 590 с.
  • Юхновский И. Р. Фазовые переходы второго рода. Метод коллективных переменных. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
  • Юхновский И. Р., Головко М. Ф. Статистическая теория классических равновесных систем. — К. : Наукова думка, 1980. — 372 с.
  • Юхновский И. Р., Гурский З. А. Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем. — К. : Наукова думка, 1991. — 287 с.
  • Юхновский И. Р., Курыляк И. И. Электролиты. — К. : Наукова думка, 1988. — 168 с.

Література ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. http://web.archive.org/web/20170208180329/http://zbruc.eu/node/26557
  2. Ігор Юхновський, академік НАНУ, один з батьків-засновників Української держави
  3. Представники ЛНМУ імені Данила Галицького взяли участь в урочистостях з нагоди Дня міста Львова
  4. Постанова Верховної Ради України від 3 квітня 2003 року № 655-IV «Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього»
  5. Всеукраїнське об'єднання ветеранів (ЄДРПОУ 21672465) та Всеукраїнське об'єднання ветеранів Другої світової війни (ЄДРПОУ 23975081) це різні організації
  6. Постанова Верховної Ради України від 14 лютого 2006 року № 3440-IV «Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань моніторингу виборчого законодавства»
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2006 року № 851 «Про призначення Юхновського І.Р. виконуючим обов'язки Голови Українського інституту національної пам'яті».
  8. Наталка Коваленко. Ініціатива «Першого грудня». Процитовано 8 листопада 2021. 
  9. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1195/2005 «Про присвоєння І. Юхновському звання Герой України»
  10. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  11. Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  12. Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  14. Указ Президента України від 30 серпня 2000 року № 1036/2000 «Про нагородження орденом "За заслуги"»
  15. Указ Президента України від 28 серпня 1995 року № 809/95 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  16. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року