Захоплення Адена (1548)

Захоплення Адена в 1548 році — захоплення стратегічного порту на вході до Червоного моря османським флотом на чолі з адміралом Пірі-реїсом, що відбулось 26 лютого 1548 р., під час другої експедиції османського флоту в Індійському океані[1].

Захоплення Адена
Османсько-португальське протистояння
Османський флот в Індійський океан в XVI ст.

Османський флот в Індійський океан в XVI ст.
Координати: 12°47′52″ пн. ш. 45°01′27″ сх. д. / 12.79780000002777918° пн. ш. 45.02420000002777556° сх. д. / 12.79780000002777918; 45.02420000002777556
Дата: 26 лютого 1548
Місце: Аден, Ємен
Результат: Османська перемога
Сторони
Fictitious Ottoman flag 2.svg Османська імперія Flag of Portugal (1521).svg Португальська імперія
Командувачі
Fictitious Ottoman flag 2.svg Пірі-реїс Flag of Portugal (1521).svg Паджу де Норонья

Алі бін Сулейман ель-Тавлакі 

Втрати
3 спалених португальських кораблі, 120 португальських моряків захоплені в рабство

ПередумовиРедагувати

Османський флот вперше захопив контроль над Аденом в 1538 році[2], під час першої експедиції в Індійський океан, організованої султаном Сулейманом Пишним. Тоді османський флот на чолі з адміралом Хадимом Сулейман-пашею зазнав невдачі під час облоги португальського Діу у вересні 1538 року, але на зворотному шляху османам вдалось захопити Аден, що стратегічно розташований на вході до Червоного моря. Османи укріпили місто і залишили в ньому 100 гармат[3].

 
Битва між португальською і османською флотиліями в Індійському океані

Захоплення Адена забезпечило османам контроль над входом до Червоного моря і створило зручну базу для організації нападів на португальські володіння на узбережжі Індійського океану. Використовуючи Аден як опорну базу, Сулейман-паші вдалося також захопити Сану і взяти під контроль решту території Ємену[4].

У 1547 році в Ємені почалось повстання місцевого населення., що протягом століть будуть турбувати Османську імперію. Арабський шейх на ім'я Алі бін Сулейман ель-Тавлакі захопив Аден і відправив повідомлення португальцям в Ормузі з проханням надання військової підтримки для захисту міста. Португаьці відгукнулись і встановили над містом власний протекторат[5]. В результаті контролю над Аденом португальський флот отримав доступ до Червоного моря і навіть тимчасово взяв в облогу Джидду (в сучасній Саудівській Аравії). Падіння Джидди відкривало б португальцям прямий доступ до священних мусульманських міст Мекки і Медини, що нанесло б непоправимий удар по авторитету та престижу Османської імперії, яка нещодавно взяла ці святині під свій контроль.

З метою відновлення османської влади в Червоному морі та в Ємені, османами в цьому ж році було організовано другу індійську експедицію османського флоту. Керівником експедиції Сулейман Пишний призначив досвідченого адмірала Пірі-реїса, який брав участь ще в переможних для османського флоту битвах при Дзонкйо і Модоні під час Другої османсько-венеційської війни 1499—1503 років та в захопленні Родосу в 1522 році. На момент початку компанії Пірі-реїсу було біля 85 років.

БитваРедагувати

 
Аденська гармата Хадима Сулейман-паші, відлита Мохаммедом ібн Хамзою в 1530–31 рр. для індійської експедиції османського флоту. Перевезена після захоплення Адена в 1839 році Генрі Смітом з HMS Volage до Лондонського Тауера .

Османський флот у складі 60 кораблів прибув до Адену 15 листопада 1547 року. Опір османам очолював сам Алі бін Сулейман аль-Тавлакі. Після його загибелі керівництво захистом Адена перейшло до його сина Мохаммеда, який продовжував чинити опір до прибуття 19 січня 1548 р. з Індії невеликого португальського флоту з трьох кораблів. Однак Пірі-реїс змусив португальський флот відступити до Сайли, де османам вдалось спалити усі португальські кораблі і захопити 120 моряків в полон. Аден, що залишився без португальської допомоги, капітулював 26 лютого 1548 р[6].

НаслідкиРедагувати

Внаслідок захоплення Адена османам вдалось відновити контроль над Червоним морем і забезпечити важливі міста Аравійського півострова — Джидду, Мекку та Медину від ризику подальших португальських нападів.

В 1552 році османський флот під керівництвом Пірі-реїса продовжив розвивати успіх і захопив місто Маскат на узбережжі Оману і зруйнував португальський форт, що охороняв місто. Але згодом португальцям вдалось відбити напад османів на Ормуз, що стало переломним моментом цієї компанії. Після невдалої облоги Ормуза, Пірі-реїс змушений був відвести османський флот в Перську затоку і залишити кораблі в Басрі. Це рішення коштувало йому життя, оскільки після повернення до Єгипту його було заарештовано і страчено за наказом зі Стамбула.

Відсутність контролю над Аденом назавжди залишилось Ахіллесовою п'ятою португальського плану по контролю над торгівлею прянощами в усьому Індійському океані, розробленому ще на початку XVI ст. королем Мануелом I і Афонсу де Албукеркі. Альтернативою португальському морському шляху навколо Африки залишалась можливість доставляти прянощі з Південної та Південно-Східної Азії в середземноморський регіон через Червоне море, що через відсутність контролю над Аденом залишилось поза контролем португальців.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ezel Kural Shaw. «History of the Ottoman Empire and modern Turkey [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.]». стор. 106—107.
  2. The history of Aden [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.], 1839-72 by Zaka Hanna Kour, ст. 2
  3. Halil İnalcik. «An economic and social history of the Ottoman Empire [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.]». с. 326.
  4. The history of Aden, 1839-72 by Zaka Hanna Kour p. 2. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 10 грудня 2020. 
  5. R. B. Serjeant, The Portuguese off the South Arabian Coast, Hadrami Chronicles, Oxford, 1963, ст. 20.
  6. Ertuğrul Önalp (12 December 2013). «Pîrî Reis'in Hürmüz Seferi ve İdamı Hakkındaki Türk ve Portekiz Tarihçilerinin Düşünceleri» [The Military Expedition of Piri Reis to Hormuz and the Considerations of Turkish and Portuguese Historians About his Execution] (PDF) (турецькою). ст. 5. Archived from the original (PDF) on 12 December 2013.

ДжерелаРедагувати

  • Casale, Giancarlo (2010). The Ottoman Age of Exploration. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-537782-8.