Затока Гей-Люссака

Затока Гей-Люссака (лат. Sinus Gay-Lussac; неофіційна нині назва) — маленька морська ділянка на Місяці, на півдні Моря Дощів, між відрогами Карпатських гір. Розміри — близько 50×20 км, координати центра — 15°00′ пн. ш. 21°24′ зх. д. / 15.0° пн. ш. 21.4° зх. д. / 15.0; -21.4

Затока Гей-Люссака
лат. Sinus Gay-Lussac
Sinus Gay-Lussac (LRO).gif
Мозаїка знімків апарата Lunar Reconnaissance Orbiter (95×95 км). Великий кратер унизу праворуч — Гей-Люссак, витягнутий кратер вище — Гей-Люссак D.
Координати центра
15°00′ пн. ш. 21°24′ зх. д. / 15.0° пн. ш. 21.4° зх. д. / 15.0; -21.4
Розмір
50 км
Епонім
кратер Гей-Люссак
Назву затверджено 1935 (в 1961 скасовано)
Затока Гей-Люссака. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Затока Гей-Люссака
Затока Гей-Люссака — внизу правіше центру. Карта з атласу Крігера та Кеніга — авторів назви затоки, 1912.

На південному сході затока межує з 25-кілометровим кратером Гей-Люссак, на півночі зливається з Морем Дощів. Її поверхня поцяткована численними вторинними кратерами — ймовірно, кратера Коперник[1]. Один з них отримав назву: Гей-Люссак D[2]. Це єдина найменована деталь поверхні затоки[3].

НазваРедагувати

Назва цієї затоки з'явилася разом з низкою інших назв об'єктів Карпат та їх околиць на картах, виданих Йоганном Крігером[en] та Рудольфом Кенігом[en] у 1898—1912 роках[4][5]. Вона пов'язана з назвою сусіднього кратера Гей-Люссак, який отримав ім'я Жозефа-Луї Гей-Люссака від Йоганна фон Медлера[6]. Назва затоки ввійшла в перший офіційний каталог назв місячних об'єктів Міжнародного астрономічного союзу, виданий 1935 року Мері Блегг та Карлом Мюллером[6].

Пізніше з ініціативи Джерарда Койпера місячну номенклатуру було переглянуто, і імена низки дрібних та невиразних об'єктів скасували[7]. До об'єктів, що не заслуговують на ім'я, віднесли й Затоку Гей-Люссака. Ці зміни Міжнародний астрономічний союз затвердив 1961 року[8].

 
 
Розташування затоки Гей-Люссака в місячних Карпатах


ПриміткиРедагувати

  1. Sinus Gay-Lussac. The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 27.02.2018. Процитовано 27.02.2018. 
  2. Gay-Lussac D. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 
  3. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
  4. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 165–168, 226, 235. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Excerpts, archive).
  5. Krieger J. N. Mond-Atlas. — Wien, 1912. — Т. 1. — С. 41–42. (Інше посилання; карта з 2 тому).
  6. а б Blagg, M. A.; Müller, K.; Wesley, W. H.; Saunder, S. A.; Franz, J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 55. — Bibcode:1935nlf..book.....B. Архів оригіналу.
  7. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 173, 242. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  8. Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D. H. Sadler. — Blackwell Scientific Publications, 1962. (Excerpts; look Table III: amendments to I.A.U. nomenclature).

ПосиланняРедагувати