Заросляк каштановоголовий
Заросляк каштановоголовий | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Arremon brunneinucha (Lafresnaye, 1839) | ||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Buarremon brunneinucha (Lafresnaye, 1839) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Заросляк каштановоголовий[2] (Arremon brunneinucha) — вид горобцеподібних птахів родини Passerellidae. Мешкає в Мексиці, Центральній та Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Опис
ред.Довжина птаха становить 19 см, вага 45 г. Тім'я каштанове, голова чорна, на лобі дві білі плями, воло біле. Верхня частина тіла темно-оливкова, крила дещо темніші. Білі груди відділені від білого горла чорною смугою. Боки грудией сірі, боки живота оливково-зелені. у молодих птахів тім'я палево-коричневе, обличчя палеве, верхня частина тіла, горло і груди оливково-коричневі.
Таксономія
ред.Каштановоголовий заросляк був описаний Фредеріком де Лафресне в 1839 році. Його довгий час відносили до роду Buarremon, однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження птах був віднесений до роду Тихоголос (Arremon).[3]
Підвиди
ред.Виділяють дев'ять підвидів:[4]
- A. b. apertus (Wetmore, 1942) — південь штату Веракрус;
- A. b. brunneinucha (Lafresnaye, 1839) — Сан-Луїс-Потосі, західний і центральний Веракрус, південь Оахаки;
- A. b. alleni (Parkes, 1954) — Сальвадор, Гондурас і Нікарагуа;
- A. b. suttoni (Parkes, 1954) — від Герреро до центральної Оахаки;
- A. b. macrourus (Parkes, 1954) — Чіапас і південно-західна Гватемала;
- A. b. elsae (Parkes, 1954) — від Коста-Рики до центральної Панами;
- A. b. frontalis Tschudi, 1844 — східна Панама, Колумбія, Венесуела (за винятком північного заходу), Еквадор (за винятком півдня) і Перу;
- A. b. allinornatus (Phelps & Phelps Jr, 1949) — північно-західна Венесуела;
- A. b. inornatus (Sclater, PL & Salvin, 1879) — південний Еквадор.
Деякі дослідники пропонують виділити новий вид тихоголосів під назвою Arremon kuehnerii, однак інші дослідники вважають його підвидом каштаноголового заросляка.
Екологія
ред.Каштановоголовий заросляк мешкає в густих тропічних і субтропічних гірських лісах . Птах живе на висоті 400-3500 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Каштановоголовий заросляк харчується комахами і павуками, яких шукає в лісовій підстилці, а також шукає ягоди і безхребетних на чагарниках. Шукає здобич в парах або невеликих зграйках.
Гніздо велике, чашоподібне, розміщене серед чагарників в яру або на невеликому дереві, на висоті до 2,5 м над землею. В кладці 2 білих або блактинуватих яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Насиджує яйця лише самиця.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Arremon brunneinucha. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Cadena, C. D., J. Klicka and R. E. Ricklefs. (2007). Evolutionary differentiation in the Neotropical montane region: molecular phylogenetics and phylogeography of Buarremon brush-finches (Aves, Emberizidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 44(3): 993-1016.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). New World Sparrows, Bush Tanagers. IOC World Bird List Version 10.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 31 May 2020.
Джерела
ред.- Peterson, Roger Tory, y Edward L. Chalif. 2008. Aves de México. Guía de campo. Editorial Diana, México. ISBN 978-968-13-3207-5
- Skutch, Alexander F. (1967). Chestnut-capped brush-finch. Life Histories of Central American Highland Birds. Publications of the Nuttall Ornithological Club: Number 7. Cambridge, Massachusetts: Nuttall Ornithological Club. с. 191—196. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
- Stiles, F. Gary; Skutch, Alexander F. (1989). A Guide to the Birds of Costa Rica. Ithaca, NY: Cornell University. с. 456—457. ISBN 978-0-8014-9600-4.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |