Зарицька Марія
Марія Зарицька (уроджена Подґурська; нар. 17 березня 1940, Калуш) — громадська діячка української діаспори у США. Учасниця українського правозахисного руху та акцій оборони українських політв'язнів. Голова «Комітету оборони переслідувань в Україні», співзасновниця «Комітету Гельсінських гарантій для України» (КГГУ), член АОЛПУ, співробітниця «Смолоскипа», дійсна членка Наукового товариства імені Шевченка у США.
| Марія Зарицька | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
17 березня 1940 (84 роки) Калуш |
| Громадянство |
 США |
| Місце проживання | США[1] |
| Діяльність | громадська діячка, правозахисниця, фармацевт |
| Alma mater | Університет Вейна |
| Членство | Американці в обороні людських прав України |
Життєпис ред.
Марія Зарицька народилась 17 березня 1940 року у Калуші у польсько-українській родині. Батько-поляк був учителем, у вересні 1939 року служив у польській армії і потрапив у радянський полон.
1940 року радянська влада виселила Марію разом із матір'ю і бабусею в Казахську РСР. У вересні 1941 року Подґурські звільнилися за амністією. 1942 родині вдалося виїхати до Ірану, 1943 року — до Родезії, 1948 року англійський уряд перевіз родини польських вояків до Великої Британії.
З Великої Британії 1951 року Марія переїхала у США. Закінчила українську школу і Вейнський університет у Детройті. Брала активну участь у діяльності «Пласту», «Союзу українок Америки»[2] та інших організацій і товариств української діаспори.
1972 року, після масових арештів української інтелігенції в Україні, в Детройті було створено «Комітет оборони переслідувань в Україні». З 1975 по 1981 рік Зарицька була головою цього Комітету, брала активну участь у багатьох протестних акціях на оборону українських політв'язнів. Марія Зарицька - співорганізаторка й учасниця голодування 1973 року та тритижневих акцій протесту 1974 у Вашингтоні на захист Валентина Мороза й інших українських політв'язнів в СРСР. У Міжнародний рік жінки у 1975 році була членом української жіночої делегації в Мехіко. Була співзасновницею і членом «Комітету Гельсінських гарантій для України» (КГГУ) у Вашинґтоні у 1976–1982 роках, головою відділення організації «Американці в обороні людських прав України» в Детройті[3] з 1979 по 1991 рік. У 1983 році брала участь у Гельсінській конференції у Парижі.
Зарицька організовувала акцій протесту в Детройті, відзначення річниць Голодомору 1932–1933 років в УСРР у різних містах США. Співпрацювала з видавництвом «Смолоскип», готувала статті про стан українських політв'язнів в СРСР для американської і канадійської преси, урядових відомств США і міжнародних правозахисних організацій. У 1990-х роках входила до ради директорів Українського села в Детройті.
Примітки ред.
- ↑ різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Сухоніс Ф. Як активістки СУА допомогли Наталі Ніколаєнко / Ф. Сухоніс // Свобода (США). — 2011. — 12 серп. — с. 7.
- ↑ Вислів подяки. Ігор Володимир Ольшанівський // Божена Ольшанівська, [[Свобода (газета в США)|Свобода]], — № 85. — 6 травня 1988, — с. 3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2016. Процитовано 21 листопада 2020.
Джерела ред.
- Рух опору в Україні: 1960—1990: енциклопедичний довідник / передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — 804 с., 56 іл. — ISBN 978-966-2164-14-5.
- Гуцал П.З. Зарицька Марія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття про діячку української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |