Відкрити головне меню

Замостя — колишнє село в Зміївському районі Харківської області, увійшло у межі міста Зміїв. До 1923 року центр Замостянської волості Зміївського повіту.

село Замостя
Країна Україна Україна
Область Харківська
Район/міськрада Зміївський
Рада
Основні дані
Географічні дані

ІсторіяРедагувати

У 1657 році серед посадів Змієва вказано: Замостя, Звідки та Піски[1].

У 1793 році на кошти прихожан було побудовано дерев'яну Миколаївську церкву[2][3].

У ХІХ столітті Замостя, Звідки та Піски вважалися передмістями Змієва[4].

У 1857 році у Миколаївському храмі Замостя знаходилися Євангеліє та Служебник Московського друку датований 1737 роком, з написом:

«
слободи Змієва Миколаївської церкви
Оригінальний текст (рос.)
слободы Змиева Николаевской церкви [5].
»

Також у церкві знаходилася ікона Божої Матері з написом грецькою мовою «Χάιπε, όηι ΰπαπσειρ Βαζιλέωρ ηαθέδπα, σάιπε, οηι βαξάζειρ ηος βαξάζοςηα πάςηα». Ікона вважалася за дуже стародавню, й була іноземного походження. З обох сторін від головного зображення на іконі були написані свята.

У 1864 році Замостя було державним (казенним) селом. Розташоване на відстані одної версти від повітового міста Зміїв, та 24 версти від губернського міста Харків. У селі налічувалося 207 дворів. Населення становило мешканців: 509 чоловічої статі та 427 жіночої[6].

У 1867 році було відновлено дерев'яну Миколаївську на місці старої (побудованої у 1793 році)[7].

Станом на 1897 рік у селі мешкало 1 789 осіб (916 чоловічої, та 873 жіночої статі)[8].

У 1904 році до замостянської Миколаївської церкви відносилося прихожан: 1694 чоловічої статі та 1584 жіночої. Штат церкви налічував: священика, диякона та псаломщика. При церкві були церковно-приходська церква та земське училище[9].

У 1909 році було побудовано нову кам'яну церкву святого Миколая, на місці старої. Церкву побудовано на кошти прихожан, за проектом архітектора В. М. Покровського[10].

З 1920-х з'являється Замостянська сільська рада, яка фунціювала до припинення існування села як незалежної територіальної одиниці[11].

У 1927 році село Замостя налічувало 3000 мешканців. З промислових підприємств був млин з двигуном 20 к. с.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 19321933 роках, кількість встановлених жертв у Змієві та Замості — 559 людей[12].

У 1941 році, згідно адміністративно-територіальному поділу УРСР Замостя вказано як «селище міського типу»[13]1938 році Замостя серед селищ міського типу відсутнє).

У 1947 році, Замостя знову вказано як с.м.т. серед населених пунктів УРСР[14].

22 грудня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Зміїв переводиться до категорії міського поселення і було перейменоване на «місто Зміїв». До Зміївської міської ради приєднувалася частина території ліквідованої Замостянської селищної ради[15].

Священики Миколаївської церквиРедагувати

  • Стефан Крижановський — священик (1899—1904 -?)[16].
    • Микола Гораін — диякон (1902—1904 -?)
    • Семен Краснопольський — псаломщик (1903—1904 -?)
    • Яків Майборода — церковний староста (1899—1904 -?)

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 23 – 365 с.(рос. дореф.)
  2. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 147 – 365 с.(рос. дореф.)
  3. Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 226 – 471с.(рос. дореф.)
  4. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 23 – 365 с.(рос. дореф.)
  5. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. ІІ. — С. 60-108с.(рос.)
  6. XLVI. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1864 года/Обработанъ ч.с.с. Н.Штирлицомъ. — СПб. : Центральный статистический комитетъ министерства внутреннихъ дѣлъ, 1869. — С. 77 – 209с.(рос. дореф.)
  7. Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 265 – 365 с.(рос. дореф.)
  8. Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 249 – 403с.(рос. дореф.)
  9. Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 226 – 471с.(рос. дореф.)
  10. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 188 – 278с.(рос.)
  11. Мартиролог. Харківська область, ст. 749
  12. Мартиролог. Харківська область, ст. 750—764
  13. СССР Административно-территориальное деление Союзных Республик на 1 января 1941 года. Издание третье дополненное. — М. : Ведомостей Верховного совета Союза ССР, 1941. — С. 209 – 490с.(рос.)
  14. СССР Административно-территориальное деление Союзных Республик на 1 января 1947 года. Издание пятое дополненное/Отв. Редактор П.В. Туманов, тех. Редактор В.А. Кравцов. — М. : Известий Советов депутатов трядихся СССР, 1947. — С. 227 – 489с. — 75 000 прим.(рос.)
  15. Зміївське краєзнавство. 2015,№3./Повоєнна відбудова Зміївського райну Харківської області Української РСР (1945-1953 рр.)/ Полях Є.В. — 2015. — С. 43 – 60.
  16. Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 227 – 471с.(рос. дореф.)