Відкрити головне меню

Заліська Воля

село в Польщі, Підкарпатське воєводство, Ярославський повіт

Заліська Воля (пол. Zaleska Wola) — село в Польщі, в гміні Радимно Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 154 особи (2011[1]).

Село
Залеська-Воля
пол. Zaleska Wola
Zaleska Wola, kościół Podwyższenia Krzyża Świętego, widok od wschodu.jpg

Координати 49°58′ пн. ш. 22°58′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 22.967° сх. д. / 49.967; 22.967Координати: 49°58′ пн. ш. 22°58′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 22.967° сх. д. / 49.967; 22.967

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ярославський повіт
Гміна Радимно
Перша згадка 1444
Населення 154 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-550
Автомобільний код RJA
SIMC 0610017
Залеська-Воля. Карта розташування: Польща
Залеська-Воля
Залеська-Воля
Залеська-Воля (Польща)
Залеська-Воля. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Залеська-Воля
Залеська-Воля
Залеська-Воля (Підкарпатське воєводство)

РозташуванняРедагувати

Відстань до центру ґміни — м. Радимно становить 13 кілометрів, до центру повіту — м. Ярослав — 23 кілометри, до центру воєводства — м. Ряшів — 71 кілометр.

 
Плебанія (сучасний вигляд)

ІсторіяРедагувати

Історію села в своїй книзі «Заліська Воля: люди і доля» описав Іван Павлик, уродженець Заліської Волі, депортований на північно-західні терени Польщі у 1947 року в рамках акції «Вісла».

У 1922—1930 рр. парохом в Заліській Волі був о. Михайло Мрозовський.

За даними Володимира Кубійовича станом на 1.1.1939 року в Заліській Волі проживало 1160 осіб: 1120 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 30 євреїв.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (563 осіб — 144 родини)[2]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[3].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

У 1978 році на місці дерев'яної греко-католицької церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1885 р.) протягом однієї доби збудовано маленький костелик, що зараз є філією костелу в с. Хотинець. Церкву розібрано на початку 1950-х років після виселення українського населення.

 
Народний дім «Просвіта». Сучасний вигляд

У 2011 році в Заліській Волі відкрили пам'ятний меморіал борцям за оборону рідної землі, яких у 1941—1950 рр. загинуло 153 особи. У тому числі 61 член УПА і 92 цивільні особи (70 чоловіків, 17 жінок, 5 дітей).

Деякі прізвища жителів Заліської Волі: Щурко, Бабяк, Дорош, Коляса, Онищак, Іляш, Павлик, Добко, Хромний, Якубович, Мелех, Клиско.

Більше сучасних фотографій на сайті APOKRYF RUSKI

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 79 20 55 4
Жінки 75 22 40 13
Разом 154 42 95 17

ПриміткиРедагувати