Залінійне

село в Харківській області, Україна

Заліні́йнесело в Україні, у Красноградському районі Харківської області. Населення становить 683 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малоорчицька сільська рада.

село Залінійне
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Красноградський район
Рада Малоорчицька сільська рада
Облікова картка Залінійне 
Основні дані
Засноване 1775
Населення 683
Площа 3,592 км²
Густота населення 190,14 осіб/км²
Поштовий індекс 64430
Телефонний код +380 5761
Географічні дані
Географічні координати 49°10′27″ пн. ш. 35°06′43″ сх. д. / 49.17417° пн. ш. 35.11194° сх. д. / 49.17417; 35.11194Координати: 49°10′27″ пн. ш. 35°06′43″ сх. д. / 49.17417° пн. ш. 35.11194° сх. д. / 49.17417; 35.11194
Середня висота
над рівнем моря
74 м
Місцева влада
Адреса ради 64431, Харківська обл., Зачепилівський р-н, с. Малий Орчик
Сільський голова Комаревська Валентина Миколаївна
Карта
Залінійне. Карта розташування: Україна
Залінійне
Залінійне
Залінійне. Карта розташування: Харківська область
Залінійне
Залінійне
Мапа
Мапа

Після ліквідації Зачепилівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Красноградського району[1].

Географія ред.

Село Залінійне знаходиться в місці впадання річки Орчик (лівий берег) у річку Оріль (правий берег), примикає до села Малий Орчик, русла обох річок звивисті і сильно заболочені, навколо кілька заболочених озер, на відстані 1 км знаходиться залізнична станція Платформа 108 км.

Археологія ред.

Поселення бронзової доби розташоване на піщаній дюні правого берега річки Оріль у 1,5 км на південний схід від села, площею близько 1,5 га.[2]

Історія ред.

  • 1775 - дата заснування.В 1990 р.збудована Введенська церква з двома церковно-приходськими школами.Священиком був Платон Петрович Костенко,псаломщ.Сергій Миколаєвич Горностаєв,церковним старостою Митрофан Космин Субачев.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 785 осіб, з яких 337 чоловіків та 448 жінок[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 678 осіб[4].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
російська 74,67 %
українська 24,89 %
білоруська 0,15 %
інші 0,29 %

Економіка ред.

  • Молочно-товарна ферма.
  • «Агроленд», ТОВ.
  • ПСП «Світанок».
  • Агролісгосп «Ямпільський».

Об'єкти соціальної сфери ред.

  • Школа.
  • Клуб.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Спортивний майданчик.

Пам'ятки ред.

  • Гідрологічний заказник місцевого значення «Орільський». Наявність дрібних водойм з водно-болотною рослинністю створює сприятливі умови для формування поверхневого і підземного водостоків і позитивно впливає на гідрологічний режим річки Оріль.
  • Федорівська фортеця Української лінії. Розташована на правому березі р. Берестова. Перша назва Дриєцька (Нова), в 1738 р перейменована. Фортеця споруджувалася за типовим для Української лінії проектом, земляна, прямокутна в плані, четирьохбастіонна. Висота фортечного валу не перевищувала 3 м. До теперішнього часу збереглися невеликі ділянки вала висотою близько 2 м і неглибокі рови. Федорівська фортеця з'єднувалася валом і ровом з десятою на лінії Білівською та дванадцятою - Козловською фортецями.

Відомі вихідці ред.

Житецький Іродіон Олексійович /н. 08. 04 1851 р., с. Залінійне Полтав. губ., тепер Зачепилівського р-ну Харків. обл. — п. після 1912, Петербург/ — укр. педагог, громад. діяч. Навч. у Полтав. духовн. уч-щі, потім — семінарії. Закін. Київ. ун-т по істфаку (1875); учителював у Глухів. учит. ін-ті, звідки міністр освіти Росії граф Д. Толстой перевів Ж. за Урал, але той не поїхав і вступив на мед. ф-т; у листопаді 1879 за уч. у студ. заколотах заслано до Вятської, а згодом до Астрахан. губерній (тепер РФ); 1885 дозволено служити урядовцем на залізниці, 1908 пішов на відпочинок; є друковані праці, це етнографічні твори: «Астраханские калмыки» (1892), «Очерк быта астраханских казаков» (1893) та ін.

Примітки ред.

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. admin (9 вересня 2016). Археология и древняя история Зачепиловского района. Археологическая карта (ru-RU) . Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання ред.