Відкрити головне меню

Володимир Дмитрович Залозецький
Залозецький Володимир Романович.JPG
Народився 1 березня 1842(1842-03-01)
с. Княже, Снятинський район
Помер 5 червня 1898(1898-06-05) (56 років)
м. Чернівці
·хвороба
Поховання похований на Руському цвинтарі Чернівців
Підданство Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Національність українець
Діяльність лікувальна
Відомий завдяки як громадський діяч, здібний хірург
Alma mater Віденський операційний інститут
Посада остання - головний хірург Чернівецького крайового шпиталю
Діти Залозецький-Сас Володимир Сергій
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Залозецький Володимир Дмитрович гербу Сас[1] (1 березня 1842, с. Княже, Снятинський район, Івано-Франківська область — 5 червня 1898, Чернівці) — український (буковинський) хірург, громадський діяч.

Зміст

РодинаРедагувати

Походив із знаної в Галичині родини священиків.

Його батько о. Дмитро Залозецький (1798—1860) був парохом у с. Княже.

Старший брат — о. Василь Залозецький (1833—1915), греко-католицький священик, український письменник і культурний діяч.

Небіж (братанок) — Роман Залозецький (1861—1918), український науковець, технолог, дослідник нафтових родовищ, громадський і господарський діяч.

Дружина — Софія (дочка президента Вищого крайового суду в Чернівцях доктора Р.Пієти), походила з німецько-румунської родини, вдома розмовляли німецькою.

Діти: Володимир Сергій (політик, громадський діяч, мистецтвознавець і меценат), Олексій (лікар), Роман, Віра[2].

БіографіяРедагувати

 
Стенд у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, присвячений Володимиру Залозецькому

Середню освіту одержав у Чернівецькій гімназії, яку закінчив з відзнакою. Тоді ж, у 1860, вступив до Військово-медичної академії у Відні, був учнем знаменитого професора д-ра Більрота (Billroth)[2].
Влітку 1866 молодий доктор медицини прибув за призначенням до 15-го піхотного полку, який перебував у зоні бойових дій проти прусської армії. В.Залозецькому довелося оперувати поранених вояків у важких польових умовах. За зразкове виконанні обов'язку його нагородили срібною медаллю і присвоїли звання старшого лікаря.
Після війни кілька років навчався у Віденському операційному інституті, де отримав вищу хірургічну кваліфікацію.
1869 — прибув до Чернівців на посаду старшого лікаря 41-го піхотного полку. Став активним членом Товариства лікарів Буковини, створеного 1866 року, а в 1870 був обраний до його ради на посаду секретаря.
1872 — маючи лише 30 років, призначений полковим лікарем.
Регулярно виступав з науково-практичними доповідями на засіданнях Товариства лікарів Буковини. 1877 року обраний заступником голови Товариства.
Після початку російсько-турецької війни, 41-й полк виступив до Боснії. До Чернівців Залозецький повернувся у 1879 кавалером австрійських і російських нагород.

 
Пам'ятник на могилі В. Р. Залозецького на Руському цвинтарі в Чернівцях

Того ж року вийшов у відставку, швидко завоював славу найкращого хірурга Буковини. Його призначили членом Буковинської крайової санітарної ради, яка керувала системою охорони здоров'я у краї.
1882 — обраний головою Товариства лікарів Буковини, яке очолював до кінця життя.
1886 — з відкриттям у Чернівцях крайового шпиталю В.Залозецького запросили на посаду головного хірурга хірургічного відділення.
Сучасники відзначали не лише високу професійність, але й надзвичайну чуйність лікаря до пацієнтів, а його відданість улюбленій справі викликала подив.
В.Залозецький був засновником і членом товариства «Народний Дім».
Від 1890 доктора Залозецького постійно обирали до Чернівецького магістрату, і як депутат він сприяв розвитку охорони здоров'я у місті. Проте хірург, який врятував життя тисячам людей, був беззахисний перед власною недугою. Операція у львівського професора Ридиґера не допомогла.
В останню путь на Руське кладовище в Чернівцях Володимира Романовича Залозецького, «одного з визначніших чернівецьких русинів, провели не лише рідні та колеги, але й представники всіх українських товариств, тисячі чернівчан та мешканців околиць»[3].

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

З поваги до Володимира Залозецького ще за його життя одну з вулиць Чернівців було названо його ім'ям. Але за радянських часів її перейменували на вул. Фурманова[2]. Натомість вже в часи незалежності України Чернівецька міська рада перейменувала колишню Робїтничу вулицю на вулицю Доктора Залозецького. На вулиці Володимира Залозецького знаходиться Чернівецький ліцей № 3 медичного профілю.
На будинку на вул. Руській, 15, де він мешкав, встановлено меморіальну таблицю.
На вшанування його пам'яті розпорядженням представника Президента України в Чернівецькій області від 30 квітня 1993 року засновано обласну премію ім. В.Залозецького для відзначення працівників охорони здоров'я області.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Павлюк О. М. Буковина. Визначні постаті: 1774—1918: біогрю довідник / автор-упоряд. О. М. Павлюк.- Чернівці.- 2000.- С. 68-69.
  • Гусар Ю. Живуть, не забуваються справи славетного лікаря: [1 березня — 170 років від дня народження засновника Українського Народного Дому Володимира Романовича Залозецького] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2012. — 24 лютого (№ 8). С. 4.
  • Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2007 році: бібліограф покажчик / автори-укладачі О. О. Гаврилюк, Ю. В. Боганюк.- Чернівці, 2006.- С. 35-37.

ПосиланняРедагувати