Відкрити головне меню

Закон (принцип) Гудгарта полягає в тому, що коли економічний показник стає метою для проведення економічної політики, попередні емпіричні закономірності, які використовували цей показник, перестають діяти.

ІсторіяРедагувати

Чарльз Гудгарт, головний радник по грошово-кредитній політиці Банку Англії і професор Лондонської школи економіки і політичних наук (емерит з 2002 року), постулював в 1975 році[1], що

будь-яка спостережувана статистична закономірність схильна до руйнування, як тільки на неї виявляється тиск з метою управління [економікою].

Оригінальний текст (англ.)
any observed statistical regularity will tend to collapse once pressure is placed upon it for control purposes

Це правило не було основним предметом статті Гудгарта, а було викладено у вигляді напівжартівливого відступу, що прямо називав цей принцип «Законом Гудгарта»[2], і широку увагу правило притягнуло лише після передруку статті у збірках в 1981 і 1984 роках. Гудгарт заснував свої висновки на спостереженнях за грошовою політикою і економікою Великої Британії, але вже в 1985 році П. Еванс підтвердив його результати на прикладі економіки США[3].

ОбгрунтуванняРедагувати

У основі закону лежить теорія раціональних очікувань[3].

Зв'язок з критикою Лукаса і іншими теоріямиРедагувати

К. Кристал і П. Мізен відмічають, що критика Лукаса і закон Гудгарта дуже близькі, і Лукасу принадлeжить першість[2]: хоча публікація Гудгарта(1975) передує публікації Лукаса (1976), але критика Лукаса доповілась на конференції в 1973 році і була широко відома до публікації[4]. Критика Лукаса зазвичай застосовується при обговоренні макроекономічних показників, а закон Гудгарта — при обговоренні грошової політики.

Кристал і Мізен також знаходять зв'язок з фізичним принципом невизначеності (вимірювання параметрів системи впливають на цю систему) і «проблемою інваріантності» T. Ховельмо (співвідношення між економічними величинами можуть змінитися при зміні зовнішніх умов — так інженер, що експериментально оцінив поведінку автомобіля на рівній прямій дорозі, виявить, що його формули не описують руху по бездоріжжю[2], оскільки величини (інваріанти), що раніше не мінялися, починають мінятися).

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Goodhart, C.A.E. Problems of Monetary Management: The UK experience(англ.) // Papers in Monetary Economics. — Reserve Bank of Australia, 1975. — Vol. I.
  • Evans, Paul Money, Output and Goodhart’s Law: the U.S. Experience(англ.) // Review of Economics and Statistics. — 1985. — Vol. LXVII, no. 1. — P. 1-8.
  • K. Alec Chrystal, Paul D. Mizen. Goodhart's Law: Its Origins, Meaning and Implications for Monetary Policy(англ.) // Essays in Honour of Charles Goodhart. — Edward Elgar Publishing, 2003. — Vol. One. — P. 304. — ISBN 9781840646146. — DOI:10.4337/9781781950777. (впервые опубликовано на конференции англ. Festschrift in honour of Charles Goodhart в 2001 году)

ПриміткиРедагувати

  1. Гудхарт, 1975
  2. а б в Кристал, 2003
  3. а б Еванс, 1985
  4. Savin N.E., Whitman C.H. (1992) 'Lucas critique' New Palgrave Dictionary of Money and Finance, Murray, Milgate and Eatwell(Eds), Palgrave, Basingstoke.(англ.)