Зако́н Бе́ра  — положення, висунуте К. Бером (1857), за яким усі річки, що течуть у меридіанальному напрямку (скажімо, із півночі на південь або навпаки), у Північній півкулі більше підмивають правий берег, а в Південній — лівий, внаслідок чого ці береги стають високими, стрімкими, а протилежні — низькими, пологими.

Це явище пояснюється силою Коріоліса, яка зумовлена добовим обертанням Землі навколо осі. Однак, величина цієї сили досить мала й іноді зрівноважується такими факторами, як дія вологих вітрів, основний нахил місцевості, геологічна будова долини тощо.

Закон Бера краще помітний на великих річках (Дніпрі, Волзі та ін.)

Див. також ред.

Література ред.