Відкрити головне меню

Деркульський — іхтіологічний заказник, найсхідніша природно-заповідна територія України, охоплює нижню й середню ділянку течії річки Деркул.

Заказник Деркульський
Заказник Деркульський: річка Деркул поблизу біостанції Ново-Ільєнко
Заказник Деркульський: річка Деркул поблизу біостанції Ново-Ільєнко
Розташування: Луганська область
Найближче місто: Луганськ
Площа: га
Керівна
організація:
Мінприроди
Країна Flag of Ukraine.svg Україна

Зміст

Розташування, фізичні параметриРедагувати

Заказник розташований в межах Станично-Луганського району Луганської області.

Має стрічковий тип території — уздовж русла Деркулу. Охоплює саму річку і призаплавну смугу суходолу з правого (українського) берега.

Особливістю заказника є його межове положення — лівий берег річки є територією іншої держави, і кордон проходить по фарватеру Деркулу. Тому заповідний режим може бути забезпечений тільки з одного берега.

історія створенняРедагувати

Заказник "Деркульський" оголошено рішенням виконкому Луганської обласної ради народних депутатів № 92 від 24 березня 1992 року [1].

ОхоронаРедагувати

Як об'єкт ПЗФ місцевого значення, не має охоронної служби. Попри це, певний рівень охорони забезпечується прикордонним режимом території розташування заказника.

іхтіофаунаРедагувати

Риби - основний об'єкт охорони в Деркульському заказнику відповідно до цільового призначення цього об'єкту ПЗФ (іхтіологічний заказник).

Тут зареєстровані такі рідкісні види риб, як мінога українська, селява азовська, ялець Данилевського, минь річковий.

Звичайними видами ділянок з течією є головень, окунь річковий, бичок піщаний та інші.

Рибами, характерними для заток, є карась сріблястий, лин, щипавка танайська.

інші групи тваринРедагувати

Для Придеркулля характерні такі групи тварин:

Див. такожРедагувати

Інші статті з назвою «Деркульський»Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іхтіологічний заказник Деркульський // Сова Т. В., Кононов Ю. О., Ференц В. Б., Іванченко О. Ю. Природно-заповідний фонд Луганської області. - Луганськ, 2005. - С. 93. (разом 260 с.).

ДжерелаРедагувати