Відкрити головне меню
Соловейко східний
Luscinia luscinia vogelartinfo chris romeiks CHR3635.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Соловейко (Luscinia)
Вид: Соловейко східний
Біноміальна назва
Luscinia luscinia
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Luscinia luscinia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Luscinia luscinia
EOL logo.svg EOL: 1051448
ITIS logo.svg ITIS: 560896
IUCN logo.svg МСОП: 106006592
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 391696

Солове́йко схі́дний, або звича́йний (Luscinia luscinia) — невеликий співочий горобцеподібний птах родини мухоловкових (Muscicapidae), інколи його відносять до родини дроздових (Turdidae). В Україні звичайний гніздовий, перелітний птах[1].

Зміст

ОписРедагувати

Маса тіла 22—32 г, довжина тіла близько 17 см. Дорослий птах зверху бурий, надхвістя зі слабким рудуватим відтінком; низ білуватий, з нечіткими темними плямами на волі; боки тулуба буруваті; махові пера бурі; хвіст бурий, з рудим відтінком; дзьоб і ноги бурі. Молодий птах буруватий, строкатий, на перах темна облямівка. Соловейко східний дуже подібний до соловейка західного, від якого відрізняється темними плямами на волі, але найдостовірніше — піснею[1].

ПоширенняРедагувати

Поширений на гніздуванні в Європі та Азії, зимує в Африці. Є вікарним видом по відношенню до соловейка західного. В Україні гніздиться на всій території, крім Карпат і більшої частини Криму; під час міграцій трапляється скрізь.

ГніздуванняРедагувати

 
Соловей стародавнього Углича
 
Кладка
Спів соловейка звичайного
 
Сонограми фрагментів пісень соловейків звичайного та південного дають можливість надійно розрізнити ці два види за голосом


Гніздиться по узліссях листяних зволожених лісів, в заростях кущів у сирих ярах, світлих невеликих гаях, закинутих садах, парках з густим підростом та підліском, у густих листяних молодняках, загущених лісосмугах вздовж доріг.

Гніздяться окремими парами, які у сприятливих місцях можуть бути розміщені на відстані 50—100 м одна від одної. Гніздо будує зазвичай на землі біля коріння кущів, дерев, іноді під кучами хмизу, рідко — невисоко над землею (15 см або дещо вище) у розгалуженні кущів. Гніздо, як правило, розміщується не в ямці, як у більшості птахів, що гніздяться на землі, а серед лісової підстилки таким чином, що його краї бувають на одному рівні з поверхнею.

Гніздо являє собою досить грубу споруду. Зовнішній її шар складається з декількох рядів напівперегнившого листя дерев. По краях гнізда до них добавляються гілочки, сухі стебла трав'янистих рослин, часто листя осоки. Основа гнізда зазвичай також складається з листя. Лоток вистланий дуже тонкими стеблами злаків та їх розмочаленими листочками, корінцями, шерстю, іноді з домішками кінського волоса. Пір'я для висилки не використовуються.

У повній кладці 4—5, інколи 6 яєць. Шкаралупа блискуча, іноді майже матова. Забарвлення її варіює від оливково-коричневого до темно-шоколадного кольору. Плям або крапок на шкаралупі немає, але в окремих випадках на одному з його кінців відмічається більш рудуватий відтінок, обумовлений наявністю великої кількості дрібних коричнево-рудуватих крапок.

Повні свіжі кладки зазвичай з'являються в другій та третій декадах травня. У випадку розорення гнізда можлива повторна кладка. Насиджує самка протягом 13—14 діб[2].

ОхоронаРедагувати

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

ПосиланняРедагувати

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.