Відкрити головне меню

Денщик Валерій Анатолійович

Денщик Валерій Анатолійович
Народився 14 березня 1956(1956-03-14)
Помер 16 січня 2010(2010-01-16) (53 роки)
Луганськ
Поховання Луганськ
Громадянство Україна Україна
Діяльність біолог
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Сфера інтересів іхтіологія охорона природи
Заклад Лабораторія кадастру (Луганськ)
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат біологічних наук
Науковий керівник Ю. В. Мовчан
Відомий завдяки: зоологічні дослідження, заповідна справа

Вале́рій Анато́лійович Денщи́к (*14 березня 1956 — †16 січня 2010) — український природоохоронець. Кандидат біологічних наук, іхтіолог, еколог.

Біографічні відомостіРедагувати

В 11 років осиротів. Закінчив Харківський державний університет у 1978 р. З 1983 р. працював в Луганському педінституті (нині Луганський національний університет ім. Т. Шевченка), де викладав на кафедрі зоології, а після об'єднання низки кафедр (у 1997 р.) — на кафедрі біології. Був в аспірантурі (дисертація 1994 р.) та в докторантурі (бл. 2002–2005 р.) при Інституті зоології ім. І. Шмальгаузена НАН України. Працював протягом 1-2 років в м. Керч.

За виданням «Довідник фахівців, що працюють в галузі охорони та вивчення біорізноманіття України» ([1][недоступне посилання з вересня 2019]: сторінка сайту створена у 2008–2010 рр.), маємо такий запис: «прізвище — Денщик, ім*я — Валерій, ПБ — Анатолійович; наук. ступінь/звання — Доктор наук; місце роботи, посада — Південний науково-дослідний інститут рибного господарства, спеціалізація — Біорізноманіття, аквакультури, рибальство Чорного моря; Біорізноманіття Луганщини. область — АРК, нп — Керч, адреса — вул. Свердлова, 2, індекс — 98300».

Останні 5-7 років постійно проживав і працював в Луганську. Батько двох дітей. Син В. А. Денщика — Андрій — працює в тій самій галузі, що і батько: іхтіологом та природоохоронцем, в Луганській обласній рибінспекції.

Наукові дослідження і педагогічна діяльністьРедагувати

Денщик починав свою професійну діяльність як зоолог.

Він добре знав фауну Придінців'я і протягом понад 10 років докладно досліджував іхтіофауну середньої течії Сіверського Дінця. Ці дослідження стали основою його дисертації, захищеної в Інституті зоології НАН України 1994 року за темою «Фауна рыб бассейна среднего течения Северского Донца».

Після захисту дисертації Валерій Денщик того ж 1994 року прийшов на роботу в Луганський педінститут (нині Луганський національний університет імені Тараса Шевченка). Тут він замістив свого старшого колегу-пенсіонера Сергія Панченка і викладав зоологічні дисципліни спочатку на кафедрі зоології, а згодом (після об'єднання кафедр зоології й ботаніки) — на кафедрі біології Природничо-географічного факультету.

Як додаткове навантаження і на громадських засадах кілька років був завідувачем біостанції «Ново-Ільєнко» (у тому числі 2001 року).

В. А. організував видання «Червоної книги рослин Луганської області», яку було видано за його власні кошти. Одним з перших в Україні зайнявся роботою зі створення кадастрів живої природи з застосуванням комп'ютерних технологій.

Близько 2000 року В. А. поступив в докторантуру в Інститут зоології НАНУ (керівник-консультант проф. Ігор Акімов). Проте невдовзі, отримавши запрошення на роботу в м. Керч, покинув докторантуру і поїхав туди, де обіймав посаду директора Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії. Ця робота, близька за фахом (іхтіологія), виявилася тяжкою за змістом і дуже віддаленою від іхтіології. Тому приблизно за рік В. А. покинув цю ідею і повернувся до Луганська.

При зоологічному музеї ЛНУ (в одному з підсобних приміщень) довгий час зберігалася достатньо обсяжна колекція риб з басейну Дінця, в цілому близько 320 банок з докладно этикетованными зразками, зібраними В. Денщиком під час підготовки ним кандидатській дисертації (Денщик, 1994). Ця колекція була абсолютно занедбана і були ризики її втрати. У травні 2009 р., коли В. А. був дуже хворим і повідомив колег, що до неї вже ніколи не збирається повертатися, стало питання щодо подальшої долі цього наукового спадку. Врешті, за домовленістю І. Загороднюка (зоолога з цього ж університету) з київськими колегами і при згоді В. А. Денщика і керівництва університету цю колекцію в повному обсязі було передано на збереження разом з журналом обліку зразків до іхтіологічних фондів Національного науково-природничого музею НАН України.

В блоках його учнів і друзів також згадується велика колекція коралів, передана ним до Києва, та зразки морських риб, які він дарував друзям і учням [2]

Громадська і природоохоронна діяльністьРедагувати

Ще в стінах університету, працюючи на кафедрі біології, В. А. разом з кількома соратниками виокремився в Лабораторію кадастру, яка займалася екологічними проектами, у тому числі під егідою відомої в той час всеукраїнської громадської організації «Зелений Світ», яку він представляв як «Луганське відділення Зеленого Світу». З близько 2003 року В. А. припинив педагогічну практику і цілком занурився в роботу Лабораторії Кадастру, якою керував і яка на той час була вже в статусі ПП, яке обслуговувало великі проекти у частині екологічних експертиз: ТОВ «Лабораторія кадастру природних ресурсів, об'єктів та територій». В цьому проявився новий талант В. А. як організатора потужних екологічних рухів і як борця за обов'язковість неформальних екологічних експертиз та особливо.

Денщик став ініціатором створення понад 10-ти природоохоронних територій в Луганській та Донецькій областях, в тому числі двох Рамсарських водно-болотних угідь; керівником розробки трьох проектів організації території регіональних ландшафтних парків «Донецький Кряж», «Клебан-Бик», «Зуївський»; перспективного плану експлуатації та охорони Клебан-Бикського водосховища та геологічної пам'ятки природи Дружківські скам'янілі дерева; обласних програм з моніторингу і збереження біорізноманіття, розвитку рибного господарства.

Денщик очолював Луганську обласну організацію «Зелений Світ» з року створення УЕА, а також декілька спеціалізованих громадських рад на Луганщині, був ініціатором створення та Головою Асоціації рибопромисловців Донбасу, директором Лабораторії кадастру природних ресурсів об'єктів і територій, був членом Громадянської Асамблеї України.

Вершиною природоохоронної діяльності В. А. стало прийняття Луганською облрадою «Обласної програми охорони навколишнього природного середовища в 2006–2010 роках». На жаль, величезні переживання з цього приводу стали початком важкої хвороби. В. А. відчув зле прямо на сесії облради, після якої потратив в реанімацію, і вже після цього не практично виходив з лікарняного. Відвідував Лабораторію, підписував необхідні документи щодо проектів Лабораторії, проте до активної праці так і не зміг повернутися.

Творча діяльність. Друзі і колегиРедагувати

Окрім професійної діяльності, В. А. Денщик захоплювався малюванням, як олівцем, так і маслом, і колеги могли бачити в його лабораторії численні великорозмірні картини, намальовані ним власноруч. В. А. не був публічною людиною, і його творчість залишалася мало знайомою навіть колегам.

В останній рік життя В. А. часто повертався до спогадів і почав відтворювати їх у текстах, які сам набирав на комп'ютері. Чистина цих спогадів, переважно про дитинство, була розіслана колегам електронною поштою, проте дотепер ніким вони не впорядковані. Ці тексти за своїм змістом, словом та ілюстраціями є не просто біографічними нарисами, а доволі цікавими спогадами творчої людини про непрості кроки становлення особистості, про шлях вперед людини, яка ніколи ні в чому не мала прикриття ні від батьків, ні від родичів чи колег. Борця, який все брав щоденною важною працею, не забуваючи при цьому помічати і відкладати в своїй пам'яті важливі спостереження про людські риси і стосунки, про віхи в житті власному і житті громади і країни, в якій жив.

Маючи обмежене коло друзів, він ними дорожив, і особливу увагу приділяв своєму давньому приятелю Володимиру Сулику, неперевершеному мисливцю, натуралісту і таксидермісту, з яким В. А. провів чимало спільних виїздів у природу, і з яким впорядкував новий «Список хребетних Луганської області» (2000). Проводячи левову частку свого часу на роботі і вдома з книгами і комп'ютером, а також через свій непростий характер борця-одинака, який сформувався у нього з дитинства, В. А. Денщик не обріс великим колом друзів, і більшість його контактів мали діловий характер. Тим боліснішою для нього стала смерть В. Сулика (бл. 2003 р.), через якого він зберігав свої все рідкісніші контакти з практичним природознавством, від якого він все далі віддалявся, занурючись у прикладну екологію.

По собі дослідник та природоохоронець В. А. Денщик залишив визначні пам'ятки: унікальні зоологічні колекції та створені і обґрунтовані ним численні заповідні об'єкти і території, перелічені вище.

Публікації В. А. ДенщикаРедагувати

Автор наукових статей, методичних посібників і довідників. Перелік праць наводиться за базою даних І. Загороднюка «Бібліографія щодо хребетних тварин Луганщини», бібліографію подано в хронологічному порядку:

  • Денщик В. А., Самчук Н. Д. Находки многоиглой колюшки южной — Pungitius platygaster platygaster (Kessler) в басейне Северского Донца // Вестн. зоологии. — 1990. — № 6. — С. 39.
  • Мовчан Ю. В., Денщик В. А. Первая находка гольяна обыкновенного — Phoxinus phoxinus (Linnaeus)(Pisces, Cyprinidae) в бассейне Северского Донца // Вестн. зоологии. — 1992а. — № 1. — С. 84.
  • Мовчан Ю. В., Денщик В. А. Первая находка тюльки — Clupeonella cultriventris (Nordmann) (Pisces, Cyprinidae) в бассейне Северского Донца // Вестн. зоологии. — 1992б. — № 2 — С. 86.
  • Денщик В. А. Современное состояние фауны рыб басейна среднего течения Северского Донца : Автореф. дис. … канд. биол. наук / Інститут зоології НАН України. — Спеціальність 03.00.08 — зоологія. — Киев, 1994. — 24 с.
  • Денщик В. А. Фауна рыб бассейна среднего течения Северского Донца. — Киев, 1994. — 40 с. (Препринт / НАН Украины. Институт зоологии).
  • Денщик В. А. Состояние фауны рыб как показатель общей экологической обстановки Донбасса и прилежащих территорий // Вестник зоологии. — 1996. — № 1-2. — С. 27-37.
  • Денщик В. А. Игла черноморская (Syngnatus nigrolineatus Eichwald) в бассейне Северского Донца // Вестн. зоологии. — 1997. — № 1-2. — С. 32.
  • Денщик В. А. Рыбохозяйственный кадастр как основа инвентаризации фауны рыб (на примере бассейна среднего течения Северского Донца) // Перспективы пресноводной аквакультуры в Центральной и Восточной Европе: достижения и перспективы. Материалы международной научно-практической конференции 18-21 сентября 2000 г. — Киев, 2000. — С.172-174.
  • Панченко С. Г., Самчук Н. Д., Денщик В. А. Современное состояние фауны позвоночных Луганской области // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. — 2000. — № 3. — С. 161–179.
  • Денщик В. А., Сулик В. Г. Список хребетних Луганської області (Довідник-посібник для студентів природничо-географічного факультету). — Луганськ, 2000. — 50 с.
  • Сулик В. Г., Денщик В. А. Огарь на востоке Украины // Вісн. Луганського пед. ун-ту. 2000. — № 11. — С. 72-76.
  • Денщик В. А., Косогова Т. М., Сулик В. Г., Маслова В. Р. Флора та фауна заказника «Шарів Кут» // Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (Мат-ли Всеукр. заг.-теор. і наук.-практ. конф.). — Канів, 1999. — С. 116–117.
  • Кононов И. Ф., Кононова Н. Б., Денщик В. А. Кризис и самоорганизация. Шахтерские города и поселки Донбасса в период реструктуризации угольной промышленности: социальное и экологическое измерения. — Луганск: Альма-матер, 2001. — 144 с. (розділ, написаний В. Денщиком: «Экологические последствия массового закрытия шахт в Луганской области» [3])
  • Рідкісні рослини Луганської області (довідник). — Луганськ, 2002. — 20 с. [4]
  • Денщик В. А. Характеристика структур, отвественных за контроль и управление рыбным хозяйством Сиваш перечень региональных добывающих организаций: Аналитический отчет по проекту «Сиваш». — 2003. — 24 с.
  • Рішення № 32/21 від 03.12.2009 р. Про затвердження Переліку видів рослин, не занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні на території Луганської області [5]
  • Денщик В., Рибніков С., Рибнікова Н. Деякі формальні методи підвищення прозорості процедури оперативного фінансування природоохоронних заходів // Відповідальна економіка (науково-популярний альманах). — 2010. — Випуск 2. — С. 57-64. [6]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати