Зайга Янсоне
Зайга Янсоне-Іванова (латис. Zaiga Jansone-Ivanova; нар. 24 січня 1951, Рига) — латвійська радянська тенісистка і тенісний тренер, майстер спорту СРСР міжнародного класу. П'ятиразова чемпіонка СРСР, чотириразова чемпіонка Європи серед любителів і чемпіонка Універсіади 1973 року в жіночому парному розряді, переможниця виставкового тенісного турніру Олімпійських ігор в Мехіко в змішаному парному розряді.
| Громадянство |
 СРСР Латвія |
|---|---|
| Дата народження | 24 січня 1951 (73 роки) |
| Місце народження | Рига, Латвійська РСР |
| Початок кар'єри | 1968 р. |
| Завершення кар'єри | 1974 р. |
| Мейджори | |
| Ролан Гаррос | 2-й раунд (1969) |
| Вімблдон | 4-й раунд (1971) |
Парний розряд | |
| Титулів | 11 ITF |
| Мейджори | |
| Ролан Гаррос | 2-й раунд (1969) |
| Вімблдон | 2-й раунд (1969, 1971) |
| Інші парні турніри | |
| Завершила виступи | |
Біографія ред.
Зайга Янсоне народилася в 1951 році в Ризі (Латвійська РСР). Почавши займатися тенісом, виступала в подальшому за ризький клуб «Даугава», московський ЦСКА і АСК (Рига). Першим її тренером був батько Яніс, в подальшому з нею займалися Сергій Андрєєв і Семен Беліц-Гейман.
Основні успіхи Зайге припали на кінець 1960-х і початок 1970-х років. Уже в 1968 році на виставковому турнірі Олімпіади в Мехіко 17-річна Янсон завоювала в парі з Володимиром Коротковим золоту медаль в змішаних парах, обігравши в фіналі німця Інго Будінга і американку Джейн Бартковіч [1]. Курйозним доважком до цієї перемоги стала бронзова медаль в жіночих парах: у виставковому турнірі Янсон і її партнерка, мексиканка Сесілія Росадо, що опинилися без суперниць в чвертьфіналі, провели тільки один матч в півфіналі, програвши майбутнім чемпіонкам Розі Дармон і Джулі Хелдман [2], але, як півфіналістки, автоматично отримали бронзові медалі.
З 1969 по 1973 рік Янсон, яка виступала в парі з провідною радянської тенісисткою Ольгою Морозовою, п'ять разів ставала чемпіонкою СРСР в жіночому парному розряді, а в 1970 році зустрілася з нею ж в одиночному фіналі, поступившись з рахунком 4-6, 3-6 [3]. За ці роки Янсон і Морозова чотири рази вигравали аматорський чемпіонат Європи в парному розряді, а в 1973 році завоювали золоті медалі Московської Універсіади. У відкритих турнірах, де разом виступали аматори і професіонали, кращим індивідуальним успіхом Янсон став вихід в четверте коло Вімблдонського турніру в 1971 році. У цьому ж році вона дійшла з Морозовою до єдиного за кар'єру фіналу відкритого тенісного турніру - Відкритого чемпіонату Кента, який розігрувався в Бекнеме (Велика Британія), де програла досвідченим господиням корту, сестрам Трумен. У змішаному парному розряді кращим результатом Янсон на турнірах Великого шолома теж був вихід в четверте коло - це сталося в 1969 році на Вімблдоні, де її партнером був Сергій Лихачов [4].
В останні роки кар'єри Зайга, що вийшла заміж за ще одного латвійського тенісиста Ейнарс Іванова, виступала під подвійним прізвищем, зберігши його і надалі. У 1981 році вона закінчила Латвійський державний університет за спеціальністю «журналістика», але згодом обрала для себе тренерську кар'єру. Вона викладала в спортшколі Юрмали, а в 1993 році відкрила в цьому місті тенісну школу Зайги Янсоне-Іванової.
Примітки ред.
- ↑ Выставочный теннисный турнир Олимпийских игр 1968 года: мужчины и микст [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайте ITF (англ.)
- ↑ Выставочный теннисный турнир Олимпийских игр 1968 года: женщины [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайте ITF (англ.)
- ↑ Чемпионаты СССР летние личные [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис»
- ↑ Уимблдонский турнир 1969 года: мужчины и микст [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] на сайте ITF (англ.)
Посилання ред.
- Зайга Янсон [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Олімпійського комітету Латвії(латис.)
- Профіль на ITF [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Тенісна школа Зайгі Янсоне-Іванової на сайті Latsports.lv (англ.)