Загубибатько Віктор Семенович
Віктор Семенович Загубибатько (19 листопада 1937, Дніпропетровськ — 1 лютого 2021) — український живописець і педагог.
| Віктор Семенович Загубибатько | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 19 листопада 1937 Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Смерть | 1 лютого 2021 (83 роки) | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  СРСР→ Україна | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Дніпропетровське художнє училище, Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Вплив | Стороженко Микола Андрійович, Хмелько Михайло Іванович | |||
| Вплив на | Вабищевич Олександр Йосипович, Дека Валентина Іллівна, Євдущенко Юрій Палладійович, Іолоп Микола Миколайович, Копач Ірина Андріївна | |||
| Працівник | Дніпропетровське художнє училище і Дніпровський театрально-художній коледж | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 19 листопада 1937 року у Дніпропетровську (нині — Дніпро).
У 1960 році закінчив Дніпропетровське художнє училище (викладачі за фахом — Калашник Яків Петрович, Родзін Микола Іванович, Погрібняк Микола Степанович)[2][3].
У 1966 році закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Викладачами Загубибатька В. С. були, зокрема, М. Стороженко та М. Хмелько. Працював у Дніпропетровську: викладав у театрально-художньому коледжі (1966–75, 1994–2002); художником-оформлювачем на художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1976–94). Учасник обласної (1967), та всеукраїнської (1968) мистецьких виставок[2].
Створює портрети, пейзажі, жанрові картини. Полотна написані у реалістичних традиціях українського мистецтва на основі глибокого вивчення натури.
|
Рід мій походить з Придніпров'я, а на Запорозькій Січі було 4 козаки з прізвищем Загубибатько, один з них — мій прямий пращур[3] | 
|
Творчий доробок
ред.Автор картин «Заслін» (1975), «Командарм» (1977), «Вечір» (1979), «Дніпровські поля» (1980), «Вікно Пам'яті», «Місячна ніч» (обидва — 1991); акварелі — «Квітучі сади» (1996), «Рідна земля» (1999), «Тихі води» (2009),«Степ» (2012).
Учні
ред.Серед вихованців Загубибатька В. С. такі художники, як О. Вабищевич, Ю. Євдущенко, В. Дека, М. Іолоп, І. Копач[2].
Примітки
ред.- ↑ а б в Л. В. Богданова. Загубибатько Віктор Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- ↑ а б Віктор Загубибатько — Знаковий живописець козацького родоводу. prostir.museum. Музейний простір. Музеї України та світу. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
Джерела
ред.- Л. В. Богданова. Загубибатько Віктор Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.