Відкрити головне меню

Абраа́мій Па́влович Завеня́гін (1 (14) квітня 1901, Узлова, Російська імперія — 31 грудня 1956(1956-12-31), Москва, СРСР) — радянський державний та політичний діяч, член ВУЦВК та ЦВК СРСР, депутат Верховної Ради СРСР 1–4-го скликання. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1954, за виняткові заслуги перед державою при виконанні спеціального завдання в галузі будівництва та організації вітчизняної атомної промисловості і успішне керівництво роботою зі створення радянської атомної зброї). Лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1951, за успішне керівництво роботами по розвитку атомної промисловості[ru])

Завенягін Авраамій Павлович
Zavenyagin AP.jpg
Народився 1 (14) квітня 1901
Узлова, Богородицький повіт[d], Тульська губернія, Російська імперія[1]
Помер 31 грудня 1956(1956-12-31)[1] (55 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність металург, політик
Alma mater Московська гірнича академія[d] (1930) і Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»[d]
Володіє мовами російська
Заклад Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»[d], Магнітогорський металургійний комбінат і Q4327355?
Членство ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-лейтенант, старший майор державної безпеки і комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1949Герой Соціалістичної Праці — 1954
Орден Леніна — 1935Орден Леніна — 1943Орден Леніна — 1945Орден Леніна — 1949
Орден Леніна — 1951Орден Леніна — 1956
Сталінська премія — 1951

БіографіяРедагувати

Народився 2 (14) квітня 1901(19010414) року в родині залізничника на станції Узлова, тепер Узловський район, Тульська область, Росія. Член більшовицької партії з 1917 року. Протягом 1919–1920 років — в Червоній армії. У 1921–1923 роках — секретар Юзівського окружкому КП(б)У. Закінчив Московську гірничу академію.

У 1930 році — ректор Московського інституту сталі, у 1931–1931 роках — директор наукового інституту в Ленінграді, по тому — співробітник народного комісаріату важкої промисловості.

У січні — серпні 1933 році — директор металургійного заводу імені Дзержинського в Кам'янському.

У 1933–1937 роках — директор Магнітогорського металургійного комбінату. У 1938 році очолив будівництво Норильського нікелевого комбінату[ru] (Норильлаг).

У 1941–1951 роках — заступник народного комісара внутрішніх справ СРСР.

З 1945 року — генерал-лейтенант НКВС.

Один з керівників радянського атомного проекту (член Спеціального комітету при РНК СРСР[ru], перший заступник начальника Першого головного управління при РНК СРСР[ru], начальник Управління спеціальних інститутів — реорганізоване Дев'яте управління МВС СРСР). У зону відповідальності Завенягіна входив увесь цикл виробництва ядерного палива і зарядів, від руди до виробленого в промислових реакторах плутонію. Ним також було організовано роботу з вивезення в СРСР німецьких ядерних спеціалістів — металургів, хіміків, фізиків.

У червні і липні 1948 року Завенягін разом з Курчатовим керував ліквідацією двох аварій на першому вітчизняному промисловому реакторі А-1[ru], тривалий час перебував у центральному (реакторному) залі та отримав велику дозу опромінення.

За внесок в атомний проект указом від 29 жовтня 1949 року[ru] А. П. Завенягіну було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Помер у Москві 31 грудня 1956 року від «паралічу серця, що розвинувся в результаті тромбозу лівої вінцевої артерії», за неофіційною версією, від променевої хвороби. Похований у некрополі біля Кремлівської стіни на Красній площі Москви.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Алкацев Д., Трошев Ж. Авраамий Завенягин. — Красноярск : Красноярское книжное издательство, 1975.
  • Колпаков М., Лебединский В. Формула Завенягина. — Тула : Приокское книжное издательство, 1985.
  • Завенягина Е. А., Львов А. Л. Завенягин. Личность и время. — М. : МИСИС, 2006.
  • Грабовский М. П. Атомный аврал. — М. : Научная книга, 2001.