Пані пише листа зі своєю служницею
«Пані пише листа зі своєю служницею» — картина нідерландського художника Яна Вермера, написана в 1670—1671 роках. На картині зображена жінка зі своєю покоївкою, імовірно посередницею, що виступає, в її листуванні з коханцем. Картину вважають такою, що передує останньому періоду Вермера 1670-х років, коли його живопис став вирізнятися більшою стриманістю і сухістю.
Короткий опис
ред.«Пані пише листа зі своєю служницею» є першим прикладом експериментів Вермера з відцентровою композицією, в якій фокус зміщений у бік від центру[7], і його третьою картиною на цю тему, де дія і динаміка зосереджені не на одному персонажі[8]. Покоївка, що стоїть у центрі картини зі схрещеними руками, емоційно відсторонена від своєї господині, так само байдужої до її присутності[7]. Її погляд у вікно видає зосередженість на своїх думках, приховане занепокоєння і нетерпіння в очікуванні доручення[9]. Сам факт присутності покоївки при такому особистому занятті може вказувати на те, що вона є довіреною особою господині, але, судячи з її погляду та посмішки, справжньої близькості між двома жінками немає[8].
Картина містить багато типових для живопису Вермера елементів, таких як прагнення передачі ідеальної перспективи інтер'єру[9], детальне зображення ліній одягу, віконної рами, фонової стіни, плиткової підлоги. На її створення художника могла надихнути схожа за духом картина Герарда Терборха «Жінка, що запечатує лист»[10]. Полотно з високим ступенем достовірності було відрізано з того ж рулону, що і для картини «Жінка з лютнею»[11].
_-_WGA24699.jpg)
Як і на багатьох інших творах Вермера, тут є «картина в картині». На ній зображено сцену знаходження немовляти Мойсея дочкою фараона; мистецтвознавці атрибутують її англійському художнику Пітеру Лелі (цікаво, що вона також присутня на більш ранній картині Вермера «Астроном»). Можливо, вона містить у собі натяк або на швидке народження дитини[12], або на існування незаконнонародженої[13]. Хай там як, але для сучасників Вермера сам факт написання жінкою любовного листа передбачав скоєний нею перелюб[13].
Серед інших деталей звертають на себе увагу предмети, що лежать на підлозі: паличка сургуча, червона печатка і зім'ятий аркуш. Це може бути зім'ятий і кинутий лист, раніше отриманий жінкою, або чернетка її відповіді. Висловлювалося також припущення, що предмет може бути не просто аркушем паперу, а маленькою книгою — листівником, що містив зразки різного роду листів. У такому разі можна припустити, що жінка відкинула його, не знайшовши в ньому нічого підхожого, і тепер пише своїми словами, висловлюючи вдасні емоції [14].
Картина була вкрадена 27 квітня 1974 року разом з роботами Гої, Рубенса і Гейнсборо з маєтку Рассборо-Хаус баронета Альфреда Бейта озброєними членами ІРА під проводом Роуз Дугдейл[15]. Полотна, вирізані з рам викрутками[16], були виявлені через 8 днів у графстві Корк. Друге викрадення відбулося в 1986 році бандою під керівництвом дублінського гангстера Мартіна Кехілла, який зажадав за картину викуп 20 мільйонів фунтів стерлінгів[17]. У серпні 1993 року її повернули під час спроби обміну в антверпенському аеропорту, яка виявилася спецоперацією, проведеною ірландською поліцією під прикриттям. Ще до повернення картину заочно передали в дар Національній галереї Ірландії, де й зберігається донині[18].
Примітки
ред.- ↑ http://onlinecollection.nationalgallery.ie/objects/8707/woman-writing-a-letter-with-her-maid
- ↑ а б https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File:Charles_Sedelmayer_-_Secretan_sale_1889_-_catalogueofceleb00gale_0.djvu&page=163
- ↑ а б https://archive.org/stream/300painti00gale#page/n113/mode/2up
- ↑ а б в г д RKDimages
- ↑ https://archive.org/stream/catalogueraisonn01hofsuoft#page/597/mode/1up
- ↑ http://onlinecollection.nationalgallery.ie/objects/8707
- ↑ а б Wheelock, 116
- ↑ а б Bonafoux, 124
- ↑ а б Pollock, 215
- ↑ Wieseman, Marjorie E. Woman Sealing a Letter // Gerard ter Borch / Wheelock Arthur K., Jr. — National Gallery of Art, Washington, 2004. — С. 132—134. — ISBN 978-0-300-10639-8.
- ↑ Walter Liedtke; C. Richard Johnson Jr.; Don H. Johnson. Canvas matches in Vermeer: a case study in the computer analysis of canvas supports (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 5 травня 2013.
- ↑ Nanette Salomon. Shifting Priorities: Gender and Genre in Seventeenth-century Dutch Painting. — Stanford University Press, 2004. — P. 16.
- ↑ а б Norbert Schneider. Vermeer, 1632-1675: Veiled Emotions. — Taschen, 2000. — P. 54—55.
- ↑ EssentialVermeer.com.
- ↑ Hart, 11-13
- ↑ «Russborough House has history of art thefts [Архівовано 2011-06-05 у Wayback Machine.]». Radio Telefís Éireann, 26 June 2001. Retrieved on 24 May 2009.
- ↑ Dolnick, Edward. «How Ireland got back its Vermeer[недоступне посилання]». The Times, 31 July 2005.
- ↑ Hart, 58; 193
Література
ред.- Bonafoux, Pascal. Vermeer. New York: Konecky & Konecky, 1992. ISBN 1-56852-308-4
- Hart, Matthew. The Irish Game. London: Random House, 2004. ISBN 0-09-947457-3
- Huerta, Robert. Vermeer and Plato: Painting the Ideal. Bucknell University Press, 2005. ISBN 0-8387-5606-9
- Pollock, Griselda. Differencing the canon. Routledge, 1999. ISBN 0-415-06699-9
- Wheelock, Arthur K. Vermeer: The Complete Works. New York: Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-2751-9
Посилання
ред.- Critical Assessment: Lady Writing a Letter with her Maid. EssentialVermeer.com. Процитовано 28 квітня 2018.