Жуль Массне

французький композитор

Жуль Массне́ (фр. Jules Massenet; 12 травня 1842, Монто, біля Сент-Етьєна — 13 серпня 1912, Париж) — французький композитор.

Жуль Массне
фр. Jules Massenet
Jules Massenet by Eugène Pirou, edit (cropped).jpg
Ім'я при народженні фр. Jules Émile Frédéric Massenet
Народився 12 травня 1842(1842-05-12)[1][2][…]
Сент-Етьєн або Монто[4]
Помер 13 серпня 1912(1912-08-13)[5][1][…] (70 років)
Париж, Франція[5][6][4]
·злоякісна пухлина
Поховання cemetery in Égrevilled
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність композитор, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, піаніст, лібретист, органіст
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Ліцей Сент-Луїd
Вчителі Наполеон Анрі Реберd, Амбруаз Тома, Франсуа Бенуаd, Марі Габріель Огюстен Саварd і François Bazind
Відомі учні Шарль Кьокленd, Спірідон Самарас, Мон Шельдерупd, Rose Carond, Eugène-Philippe Bellenotd і Джордже Енеску
Знання мов французька[1]
Заклад Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Членство Академія красних мистецтв Франції[7], Royal Philharmonic Societyd і Q99336616?
Жанр опера, класична музика, ораторія, оперета, сценічна музикаd і балет
Magnum opus Вертер, Манон, Don Quichotted, Cendrillond, Таїс[d] і Іродіада (опера)
Посада президент[d] і президент[d]
Рід Massenet familyd
Батько Алексіс Маснеd
Брати, сестри Огюст Маснеd
У шлюбі з Нінон де Грессіd
Діти Жульєтт Маснеd
Автограф Massenet Jules signature 1876.jpg
Нагороди
IMDb ID 0557238

Народився в родині директора заводу, музичну освіту одержав в паризькій консерваторії по класах фортепіано в Лорана, гармонії в Ребера й композиції в Тома. Незабаром після закінчення консерваторії Массне одержав Римську премію за кантату «Давид Ріцціо», а ще через якийсь час одержав широку популярність після першого виконання його оркестрової сюїти.

В 1867 в театрі «Опера-комік» була поставлена перша опера Массне «Двоюрідна бабуся». Публіка прийняла її схвально, і композитор створив ще кілька робіт у цьому жанрі: «Дон Сезар де Базан», «Марія Магдалина», «Король Лахорский». Остання, поставлена в 1877 році, принесла авторові загальноєвропейську популярність, високо оцінив її Чайковський і ряд інших композиторів і критиків. На наступний рік Массне одержав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії, і викладав там до самої смерті. Серед його учнів — Гюстав Шарпантьє, Ернест Шоссон, Джордже Енеску й інші відомі згодом музиканти.

Творча спадщина композитора містить у собі кілька десятків опер, серед яких найвідомішими є «Манон» (1884), «Вертер» (1892) і «Дон-Кіхот» (1910, по Ж. Лоррену), три балети, оркестрові й камерні твори, численні романси й інші твори.


ТвориРедагувати

ОпериРедагувати

  • «Есмеральда» (Esméralda) — 1865, не закінчена.
  • «Кубок фульського короля» (La coupe du roi de Thulé) — 1866, не ставилася.
  • «Двоюрідна бабуся» (La grand'tante) — 1867.
  • «Манфред» (Manfred) — 1869, не закінчена.
  • «Медуза» (Méduse) — 1870.
  • «Дон Сезар де Базан» (Don César de Bazan) — 1872 (друга редакція — 1888).
  • «Чудовий Бель-Буль» (L'adorable Bel'-Boul) — 1874.
  • «Тамплієри» (Les templiers) — 1875, втрачена.
  • «Беранжера та Анатоль» (Bérangère et Anatole) — 1876.
  • «Король Лахорський» (Le roi de Lahore) — 1877.
  • «Роберт Французький» (Robert de France) — 1880, втрачена.
  • «Жирондисти» (Les Girondins) — 1881, втрачена.
  • «Іродіада» (Hérodiade) — 1881 (друга редакція — 1884).
  • «Манон» (Manon) — 1884.
  • «Сід» (Le Cid) — 1885.
  • «Есклармонда» (Esclarmonde) — 1889.
  • «Маг» (Le mage) — 1891.
  • «Вертер» (Werther) — 1892.
  • «Таїс» (Thaïs) — 1894 (друга редакція — 1898).
  • «Портрет Манон» (Le portrait de Manon) — 1894.
  • «Наваррка» (La Navarraise) — 1894.
  • «Амадіс» (Amadis) — 1895 (поставлена ​​в 1922).
  • «Сафо» (Sapho) — 1897 (друга редакція — 1909).
  • «Попелюшка» (Cendrillon) — 1899.
  • «Гризельда» (Grisélidis) — 1901.
  • «Жонглер Богоматері» (Le jongleur de Notre-Dame) — 1902.
  • «Керубіно» (Chérubin) — 1905.
  • «Аріадна» (Ariane) — 1906.
  • «Тереза ​​» (Thérèse) — 1907.
  • «Вакх» (Bacchus) — 1909.
  • «Дон Кіхот» (Don Quichotte) — 1910.
  • «Рим» (Roma) — 1912.
  • «Панург» (Panurge) — 1913.
  • «Клеопатра» (Cléopâtre) — 1914.

Ораторії та кантатиРедагувати

  • «Давид Ріццо» (David Rizzio) -1863.
  • «Марія Магдалина» (Marie-Magdeleine) — 1873.
  • «Єва» (Ève) — 1875.
  • «Нарцис» (Narcisse) — 1877.
  • «Богородиця» (La Vierge) — 1880.
  • «Вавилон» (Biblis) — 1886.
  • «Земля Обітована» (La Terre promise) — 1900.

БалетиРедагувати

  • «Куранти» (Le carillon) — 1892.
  • «Цикада» (La cigale) — 1904.
  • «Тореадор» (Espada) — 1908.

Для оркеструРедагувати

  • Перша сюїта — 1865.
  • Угорські сцени — 1871.
  • Драматичні сцени — 1873.
  • Мальовничі сцени — 1874.
  • Неаполітанські сцени — 1876.
  • Феєричні сцени — 1879.
  • ельзаська сцени — 1881.
  • Концертна увертюра — 1863.
  • Увертюра «Федра» — 1873.
  • Увертюра «Брюмер» — 1899.
  • Велика концертна фантазія «Пророк» — 1861.
  • Сюїта «Помпея» — 1866.
  • Фантазія «Фламандська весілля» — 1867.
  • Фантазія «Повернення каравану» — 1867.
  • Симфонічна поема «Видіння» — 1890.

Для інструментів з оркестромРедагувати

Музика до драматичних спектаклівРедагувати

  • «Ерінії» (в тому числі «Елегія») — 1873.
  • «Драма епохи Філіпа II» — 1875.
  • «Життя богеми» — 1876.
  • «Гетьман» — 1877.
  • «Собор Паризької Богоматері» — 1879.
  • «Михайло Строгов» — 1880.
  • «Нана-Сахін» — 1883.
  • «Федора» — 1884.
  • «Крокодил» — 1900.
  • «Федра» — 1900.
  • «Цвіркун на печі» — 1904.
  • «Плащ короля» — 1907.
  • «Білосніжка і сім гномів» — 1909.
  • «Єрусалим» — 1914.

ІншеРедагувати

  • Більш 200 пісень та романсів на вірші Армана Сильвестра, Альфреда де Мюссе, Віктора Гюго, Теофіля Готьє, Луї Жалье, Мольєра та інших.
  • П'єси для фортепіано.
  • Завершив та оркестрував оперу Лео Деліба «Касія» — 1893.

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Jean-Christophe Branger, Manon de Jules Massenet ou le Crépuscule de l'opéra-comique, éditions Serpenoise, 2000.
  • Le Livret d'opéra au temps de Massenet (actes de colloque), Presses universitaires de Saint-Etienne, 2002.
  • Jules Massenet, Mes Souvenirs, réédition, 2006.
  • Кремлёв Ю. А. Жюль Массне. — М.: Музыка, 1969

ПосиланняРедагувати