Жовтокмин польовий

вид рослин
Жовтокмин польовий
Elaeosticta lutea
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Триба: Pyramidoptereae
Рід: Жовтокмин (Elaeosticta)
Вид: Жовтокмин польовий
Elaeosticta lutea
(Hoffm.) Kljuykov & al., 1978
Синоніми
Muretia lutea (Hoffm.) Boiss.
Посилання
Віківиди: Elaeosticta lutea
EOL: 5049101
IPNI: 20011175-1
NCBI: 376669

Жовтокмин польовий[1] або елеостікта жовта[2] або елеостикта жовта[3] (Elaeosticta lutea) — вид рослин родини окружкові (Apiaceae), поширений у пд.-сх. Європі. Етимологія: лат. luteus — «жовтий»[4].

Опис ред.

Багаторічник 40–80 см завдовжки. Листя з дуже розширеними черешками. Верхнє листя у вигляді піхв; до часу цвітіння і плодоношення все листя зазвичай засихає. Зонтики численні, на коротких ніжках, 6–12-променеві; обгортки (сукупність верхніх листків біля основи суцвіття) з 5 ланцетних перетинчастих листочків, обгорточки (група верхніх листків біля основи індивідуальних суцвіть) з кількох подовжено-овальних, загорнутих краями в середину листочків. Плоди темно-коричневі, 4 мм завдовжки[3].

Поширення ред.

Європа: Білорусь, Україна, пд.-зх. Росія[5].

В Україні зростає в степах, на полях, біля доріг у Лівобережному Лісостепу і Степу, на Правобережжі рідко (в Херсонській обл.)[3]. Входить у список регіонально рідкісних рослин Запорізької області[2].

Джерела ред.

  1. Elaeosticta lutea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 233. (рос.)(укр.)
  4. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 18.02.2018. (англ.)
  5. The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 18.02.2018. (англ.)