Жимерін Дмитро Георгійович

Дмитро Георгійович Жимерін (нар. 25 жовтня 1906(19061025), село Дубки Одоєвського повіту Тульської губернії, тепер Тульської області, Російська Федерація — 15 травня 1995, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр електростанцій СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань. Доктор технічних наук (1966), професор (1962). Член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню фізико-технічних проблем енергетики (енергетика) (з 24.11.1970).

Жимерін Дмитро Георгійович
Народився	12 (25) жовтня 1906 Тульська губернія, Російська імперія
Помер	15 травня 1995(1995-05-15) (88 років) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	інженер, політик, державний діяч
Галузь	політика і енергетика
Alma mater	Московський енергетичний інститут
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	російська
Заклад	Московський енергетичний інститут
Членство	Академія наук СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в багатодітній селянській родині. Закінчив початкову сільську чотирирічну школу. З 1920 по 1924 рік навчався в професійно-технічній школі при Тульському збройовому заводі. Одночасно працював механіком та електромонтером. У 1923 році вступив до комсомолу.

З 1924 року працював на електростанції при Тульському збройовому заводі. Одночасно у 1924—1926 роках — слухач Тульського вечірнього робітничого факультету.

У 1926—1930 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана. У 1930—1931 роках — студент Московського енергетичного інституту, інженер-електрик.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1931 році — аспірант, заступник завідувача факультету Московського енергетичного інституту.

У 1931—1934 роках — відповідальний секретар Центрального бюро інженерно-технічних секцій ЦК профспілки робітників електростанцій.

У 1934 році служив у Червоній армії.

У 1934—1935 роках — старший інженер будівництва заводу автотракторного електрообладнання № 2 у Москві.

У 1935—1937 роках — старший інженер, начальник електроцеху тресту «ОРГРЕС» Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У 1937—1939 роках — начальник аварійної секції Відділу південних районів Головного управління енергетичної промисловості Народного комісаріату важкої промисловості СРСР; начальник виробничо-розподільного відділу Відділу південних районів Головного управління енергетичної промисловості Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У 1939 році — головний інженер, заступник начальника Головного управління електростанцій і електромереж Півдня Народного комісаріату електростанцій СРСР.

У 1939—1940 роках — головний інженер, начальник Головного управління електростанцій і електромереж Півдня Народного комісаріату електростанцій СРСР.

У квітні 1940 — січні 1942 року — 1-й заступник народного комісара електростанцій СРСР.

20 січня 1942 — 5 березня 1953 року — народний комісар (міністр) електростанцій СРСР.

У березні 1953—1954 роках — 1-й заступник міністра електростанцій і електропромисловості СРСР.

У 1954—1955 роках — 1-й заступник голови Бюро Ради міністрів СРСР із електроенергетики, хімії та лісової промисловості.

У 1955—1957 роках — 1-й заступник голови Державної планової комісії при Раді міністрів СРСР.

6 червня 1957 — 13 червня 1958 року — заступник голови Державної планової комісії РРФСР — міністр Російської РФСР.

У 1958—1961 роках — на пенсії. У 1962 році — завідувач кафедри економіки промисловості та організації підприємств Московського енергетичного інституту.

У 1961—1964 роках — начальник відділу Державного комітету Ради міністрів РРФСР із координації науково-дослідних робіт.

У 1964—1971 роках — директор Державного науково-дослідного енергетичного інституту імені Г. М. Кржижановського.

У 1971—1982 роках — 1-й заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР з науки і техніки.

Одночасно у 1972—1983 роках — директор Всесоюзного науково-дослідного інституту проблем організації та управління Державного комітету з науки і техніки СРСР.

З 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення.

У 1983—1991 роках — радник голови Державного комітету СРСР з науки і техніки. У 1992—1993 роках — радник міністра науки, вищої школи і технічної політики Російської Федерації.

Помер 15 травня 1995 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

• чотири ордени Леніна (11.10.1956,)
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора (11.11.1966, 22.10.1976)
• орден «Знак Пошани» (1939)
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі
• Державна премія СРСР

Джерела

• Жимерин Дмитрий Георгиевич [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)