Сер Живоїн Мишич (серб. Живојин Мишић; 19 січня 1855  Струганик — 20 січня 1921, Белград) — сербський воєначальник, воєвода.

Живоїн Мишич
Vojvoda Zivojin Misic.jpg
Народження 19 липня 1855(1855-07-19)
Struganikd, Князівство Сербія[1][2]
Смерть 20 січня 1921(1921-01-20)[3][4][…] (65 років)
Белград, Королівство Югославія[6][7]
Поховання Новий цвинтар
Громадянство State Flag of Serbia (1882-1918).svg Королівство Сербія
Civil Flag of Serbia.svg Князівство Сербія
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Освіта Військова академія (Белград)
Звання Field marshal (Serbia and Yugoslavia)d
Війни / битви Serbo-Turkish War (1876–78)d, Сербсько-болгарська війна, Перша Балканська війна, Друга Балканська війна, Перша світова війна і Сербсько-турецька війна
Нагороди
медаль «За видатні заслуги» армії США орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава II ступеня кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1914–1918 орден Білого орла (Сербія) Order of the Cross of Takovo орден Меджида War Merit Cross (Italy) лицар Великого Хреста ордена Лазні Knight grand cross of the order of the crown of Italy Командор ордена Корони Італії орден князя Данила I
CMNS: Живоїн Мишич на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Освіту здобув у військовому училищі в Белграді (1871). Випущений у піхоту.

Під час сербсько-турецької війни 1876 року командував Колубарським батальйоном, в російсько-турецьку війну 1877—1878 років — ротою 7-го піхотного полку.

Під час сербсько-болгарської війни 1885 року — командир роти, батальйону. Згодом переведений в Генштаб, деякий час командував полком, піхотною бригадою, обіймав посаду начальника штабу дивізійної області.

У 1898—1904 роках викладав у Військовій академії в Белграді, професор. Після військового перевороту 1903 року, під час якого був убитий Олександр Обренович, у відставці в чині полковника.

У 1907 році повернувся на військову службу. У 1907—1912 і 1913—1914 начальник оперативного відділу Головного Генштабу, командувач дивізійної областю, помічник начальника Генштабу. Під час Балканських воєн 1912—1913 років — помічник начальника штабу Верховного командування.

З оголошенням мобілізації в серпні 1914 року призначений помічником начальника штабу Верховного командування, але 15 листопада 1914 року переведений на посаду командуючого 1-ю армією. Мишичу належить головна участь у перемозі біля Рудника, яка спричинила розгром австро-угорської армії і її вигнання з території Сербії.

Під час відступу в жовтні-грудні 1915 року під натиском з трьох сторін німецьких, австро-угорських та болгарських військ проявив велику мужність і почуття обов'язку. Після евакуації залишків сербської армії на острів Корфу Мишич лікувався у Франції і повернувся до своєї армії вже у вересні 1916 року, коли вона перебувала на Салонікському фронті.

З 1 січня 1918 року начальник штабу Верховного командування. Розробник плану прориву розташування болгарських військ, здійсненого у вересні 1918 року який призвів до розгрому Болгарії. Був причетний до процесу над «Чорною рукою».

Після війни до кінця життя обіймав посаду начальника Головного Генштабу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Автор праць з військової історії і тактиці.

Кавалер Зірки Карагеоргия — вищого ордена Сербського Королівства.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати