Жаров Сергій Петрович
Сергій Петрович Жаров (1912—1999) — майор радянської армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
| Жаров Сергій Петрович | |
|---|---|
| Народження |
8 вересня 1912 Москва, Російська імперія |
| Смерть |
9 грудня 1999 (87 років) Москва, Росія |
| Поховання | Ніколо-Архангельський цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Освіта | Постріл |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
      |
Біографія ред.
Народився 8 вересня 1912 року в Москві. У дитинстві з сім'єю переїхав у Коломну, де закінчив сім класів школи і школу фабрично-заводського учнівства, після чого працював ливарником на Коломенському паровозобудівному заводі, а пізніше — муляром на будівництвах у Тульській області і в Центральному архівному управлінні Москви. У 1934—1936 роках проходив службу в РСЧА. Після демобілізації працював водієм кондитерської фабрики «Рот-Фронт».
У 1939 році закінчив тримісячні курси середнього начальницького складу, отримав офіцерське звання. У травні 1941 року Жаров повторно був призваний в армію. Із червня того ж року — на фронті війни. Брав участь у боях на Центральному, Брянському, Західному, Південно-Західному, Сталінградському, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському фронтах. За час війни п'ять разів був поранений. Брав участь у Смоленській битві, боях на Сіверському Дінцю, в Ростовській області, боях за Харків, Курській битві. До вересня 1943 року гвардії старший лейтенант Сергій Жаров командував ротою протитанкових рушниць 3-го стрілецького батальйону 182-го гвардійського стрілецького полку 62-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії Степового фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].
28 вересня 1943 року зі своєю ротою переправився через Дніпро на північ від села Мішурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Української РСР і захопив плацдарм на його західному березі. Рота під його командуванням успішно відбила кілька ворожих контратак, а потім активно брала участь у боях за розширення плацдарму. У бою був поранений, але й далі бився[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському, сержантському і рядовому складу Червоної армії» від 22 лютого 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування при форсуванні річки Дніпро, розвиток бойових успіхів на правому березі річки і проявлені при цьому відвага і геройство» був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3532[1][2].
Надалі брав участь у Корсунь-Шевченківській операції. У травні 1944 року направлений на командні курси «Постріл», які закінчив у січні 1945 року, після чого продовжував служити в радянських військах на території Польщі і Німеччини, а з вересня 1946 року — у Москві. У січні 1961 року звільнений у запас у званні майора.
Проживав у Москві, працював начальником Ізмайлівської дільниці інкасації Московського міського комітету Держбанку СРСР.
Помер 9 грудня 1999 року, похований на Ніколо-Архангельському кладовищі в Москві[1].
Нагороди ред.
Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня і Червона Зірки, низкою медалей[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Жаров Сергій Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 13 (273). — Число 5 (3). — С. 1. Архівовано з джерела 3 лютого 2022.
Література ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.