Жан Лан (фр. Jean Lannes; 10 квітня 1769, Лектур, Гасконь — 31 травня 1809, Еберсдорф, Австрія) — французький військовий діяч, герцог де Монтебелло (з 15 червня 1808), маршал Франції (з 19 травня 1804), учасник революційних та наполеонівських війн. Похований в паризькому Пантеоні.

Жан Лан
фр. Jean Lannes
Julie Volpelière (d'après Gérard) - Le maréchal Lannes (1769-1809), 1834.jpg
Франсуа Жерар, "Маршал Жан Лан", 1834 рік
Париж, Музей армії.
Прізвисько Роланд Італійської армії
(фр. le Roland de l'armée d'Italie),
Французький Аякс
(фр. l'Ajax français),
Ахілл Великої армії
(фр. l'Achille de la Grande Armée),
Народження 10 квітня 1769(1769-04-10)
Лектур, Гасконь
Смерть 31 травня 1809(1809-05-31) (40 років)
Еберсдорф, Австрійська Імперія
гангрена
Поховання Пантеон (Париж)
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Приналежність Франція Франція
Рід військ піхота
Роки служби 17921809
Звання Генерал дивізії,
Маршал Імперії
Командування V корпусd, Резервний корпус (Велика армія)d і ІІ корпус Армії Німеччиниd
Війни / битви
Відносини Луї Наполеон Лан (син)
Титул 1-й Герцог Монтебелло
Діти Луї Наполеон Лан[1], Alfred Lannes de Montebellod, Gustave Olivier Lannes de Montebellod і Jean Ernest Lannes de Montebellod[2]
Нагороди
CMNS: Жан Лан у Вікісховищі

Раннє життяРедагувати

Народився майбутній маршал імперії 10 квітня 1769 року в Лектурі, провінція Гасконь в сім'ї бідних християн. Примітивний фінансовий стан у сім'ї змусив батька відправити юного Жана працювати Барвником. Молодому та фізично сильному Жану робота давалась легко, але він не отримував від неї задоволення, тому він подався до королівської армії. Але пробути йому довго там не судилось, він уляпався в дуель, де був пораненим. Повернувшись до рідного міста, йому знову довелось повернутись до нудної йому роботи. Однак в 1792 році він знову вступає до армії, але вже до революційної. Незабаром солдати обрали його молодшим-лейтенантом. 17 травня 1793 року, на перевалі Сен-Лоран-Де-Сердан, Жан Лан отримав бойове хрещення у бою з іспанською армією. В одній із битв батальйон Лана почав панікувати, солдати пішли у відступ, Лан кинувся за ними та зупинив їх, але йому й не тільки вдалось їх зупинити, а перевести у контрнаступ. Завдяки своїм героїчним подвигам при кампанії у Піренеях в 1793-1794 роках був піднятий у званні до начальника бригади.

Походи на Італію та ЄгипетРедагувати

 
Лан як лейтенант 2-го батальйону Жерів у 1792 році, художник Жан-Батист Полен Герен(1835)

По закінченню бойових дій проти Іспанії, Лан отримує під своє командування 105-ту лінійну напів бригаду яка увійшла до складу італійської армії. 23 листопада 1795-того року Беручи участь у битві при Лоано Лан знову проявив свої стратегічні уміння, генерал Ожеро писав головнокомандувачу італійської армії Шерреру: "цей офіцер заслуговує велику похвалу та вдячність від нації". Однак у 1795 році в результаті реформ армії, запроваджених термідоріанцями, він був понижений у званні, це його дуже обурило, тому незабаром він подав у відставку. Здавалось, що на цьому кар'єра молодого офіцера на цьому закінчилась, але ні, Лану пощастило, рекомендації Ожеро та Шеррера дали про себе знати, Наполеон Бонапарт - новий головнокомандувач італійської армії, прочитав їх. В 1796-тому році генерал Бонапарт запросив Ланна до війська, на що Лан із радістю погодився. Після переможних боїв у італійській кампанії у Бонапарта виросла довіра до Лана, він доручив йому безпеку свого штабу, це був початок тісних дружніх відносин Лана та Бонапарта, Лан ще не раз врятує йому життя.

Він піднявся до високого рангу, отримавши командування бригадою в дивізії генерала П’єра Ожеро, а згодом 3 батальйонів постійного авангарду в різний час. Лан відзначився в кожній битві та зіграв важливу роль у перемозі при Дего. У битві при Бассано він власноруч захопив два ворожі прапори і отримав численні поранення в битві при Арколе, але продовжував вести свою колону особисто.

Лан очолив війська під командуванням Клода Віктора-Перрена під час вторгнення до Папської області. Коли він і невелика розвідувальна група натрапили на 300 папських кавалеристів, він запобіг небезпеці, спритно наказавши людям повернутися на базу, переконавши їх не атакувати.

Він був обраний Бонапартом супроводжувати його до Єгипту як командир однієї з бригад генерала Жана-Батиста Клебера, на цій посаді він дуже відзначився, особливо під час відступу з Сирії . 25 липня 1799 року при битві в Абукері Лана було серйозно поранено в стегно, після чого його направили до госпіталю.

Лан повернувся до Франції з Бонапартом і допомагав йому під час перевороту 18 брюмера . Після переходу Бонапарта на посаду консула Франції Лан отримав звання генерала дивізії та коменданта консульської варти.

Наполеонівські війниРедагувати

 
Перемога Ланна в битві під Заальфельдом, 1806 року.

Після заснування Першої Французької імперії він став одним із перших вісімнадцяти маршалів Імперії. В кампанії 1800-того року у Лана випала можливість проявити себе самостійний воєначальником в битві при Монтебелло, моючи 8,000 військових він зумів стримати оборону проти австрійського корпусу який налічував 18,000 бійців, після приходу прикріплення йому вдалось перейти в контрнаступ до Тартоні захопивши 5,000 полонених. В кампанії 1805-того року Лан, будучи вже маршалом, командував 5-тим армійським корпусом. Під Аустерліцем він командував лівим крилом Великої Армії. Під час війни Четвертої коаліції Ланн був на висоті, командуючи своїм корпусом, отримавши найбільшу заслугу в марші через Тюрінгський ліс, у битві під Зальфельдом (яка сьогодні вивчається як модель у Французькому штабному коледжі) і Битва під Єною. В битві під Фрідландом Лан із 26,000 солдат французької армії (потім на поміч прийде військо під командуванням Наполеона) блискуче здолав 62,000 військо Росії під командуванням Бенігсена. Ця битва поклала кінець війні четвертої коаліції.

У 1807 році Наполеон відтворив герцогство Севеж ( Зіверс ), надавши його Ланну після того, як Пруссія була змушена поступитися всіма своїми придбаннями після другого та третього поділів Польщі.

До вересня 1808-того року Ланн відпочивав у колі сім'ї, аж поки його не визвали супроводжувати Наполеона на зустріч з Олександром І. Також разом на зустріч були призвані Наполеоном маршали Бертьє, Даву та Сульт. Саме Ланну випала нагода зустріти Олександра І, Ланн справив на нього гарне враження, потім в ході подій був нагороджений Олександром І орденом Андрія Первозванного.

25 жовтня 1808-того року Лан отримав приказ від Наполеона про направлення до Іспанії, 23 листопада цього ж року військо Лана 30,000 військових із якими він одержав нищівну перемогу над генералом Франциско Кастаньосом у якого під командуванням було 45,000 військових в битві під Туделою. У січні 1809-того року йому довелось захопити Сарагосу, супротив був неймовірно сильний, кроваві битви проводились майже у кожному куточку в яких брали участь навіть діти. Після однієї з найупертіших оборонних дій в історії, Ланн оволодів цим містом. Після цеї перемоги, у якій Лан вважав що не було ніякого героїзму, він впав у відчай. Повернувшись назад до Франції, у Лана була зустріч із Наполеоном, під час неї Ланн був у гніві, він закидував Наполеона звинуваченнями, порівнюючи Наполеона з Чингісханом, а французьку армію з монгольською ордою.

У 1808 році Наполеон зробив його герцогом Монтебелло, а в 1809 році востаннє дав йому командування авангардом. Брав участь у боях навколо Екмюля та наступі на Відень. Зі своїм корпусом він перевів французьку армію через річку Дунай і разом з маршалом Андре Массена виніс головний удар у битві при Асперн-Есслінгу.

СмертьРедагувати

 
Смерть Лана в Есслінгу, 1809 рік.

В ході битви під Асперном яка відбулась 22 травня 1809 року Лан зміг відкинути австрійські війська, однак незабаром був відрізаний від головної армії й почав повільний відступ, користуючись затишшям, Лан вирішив обійти поле битви разом з генералом Пузе, але практично одразу генералу прилетіло гарматне ядро у голову, Ланн, недалеко від тіла генерала, сів на краю рову, закривши очі рукою та схрестивши ноги.

Поки він сидів там, занурений у похмурі роздуми після того, як побачив свого друга, генерала П’єра Шарля Пузета, обезголовленого під час розмови гарматним ядром, незабаром був ще один вистріл й гарматне ядро влучило в нього саме там, де його ноги схрестилися. Йому роздробило ноги, Маршал сказав: «Я поранений, це нічого особливого; дайте мені руку, щоб допомогти мені піднятися». Він спробував піднятися, але не зміг.

Його доставили до госпіталю, де головні хірурги перев’язали йому рану. Домінік Жан Ларрі за дві хвилини ампутував одну з ніг Ланна. Він мужньо переніс болісну операцію. Ледве все закінчилося, як підійшов Наполеон, ставши навколішки біля носилок, заплакав, від сліз та горечі він аж тремтів, обійнявши маршала він кричав: "Ланн, не йди, пробач свого друга, твого генерала Бонапарта", Ланн перед смертю лиш попрохав його про одне, урятувати велику французьку армію, після цього він помер на руках Бонапарта.

Спочатку його поховали в Будинку Інвалідів у Парижі, але в 1810 році після грандіозної церемонії він був ексгумований і повторно похований у Національному пантеоні.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати