П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро

П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро (фр. Pierre Augereau, *21 жовтня 1757 —†12 червня 1816)[3] — французький військовий діяч часів Французької революції та Першої імперії, Маршал Франції, пер Франції.

П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро
фр. Pierre Augereau
Charles Pierre François Augereau (1792).jpg
Ім'я при народженні фр. Charles Pierre François Augereau[1]
Народився 21 жовтня 1757(1757-10-21)
Париж
Помер 12 червня 1816(1816-06-12) (58 років)
Ла-Уссе-ан-Брі
Поховання
Країна Flag of the Kingdom of France (1814-1830).svg Франція[1]
Національність француз
Діяльність військовий очільник
Знання мов французька[2]
Учасник Революційні війни і Наполеонівські війни
Членство Council of Five Hundredd
Роки активності з 1774
Титул герцог
Посада Member of the Council of Five Hundredd і пер Франції[d]
Військове звання Маршал Франції
Конфесія католицтво
Батько П'єр Ожеро
Мати Марі-Жозефіна Креслін
Брати, сестри Jean-Pierre Augereaud
У шлюбі з Жозефіна-Марі Граш
Аделаїда Огюстіна Бурлон де Шаванж
Нагороди
Герб

ЖиттєписРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Походив з родини П'єра Ожеро, торгівця фруктами у паризькому передмісті Сен-Марсо. Отримав початкову освіту. 1774 році вступив до французької армії. Згодом перейшов на службу до пруської армії, де брав участь у війську за Баварській спадок проти Австрії, а згодом у війнах проти Османської імперії. Тут він отримав посаду сержанту, але потім дезертував, перебравшись до Саксонії. Тут він деякий час був на службі у місцевому війську, а у 1790 році поступив на службу до короля Неаполя. У 1791 році служив королю Португалії.

На службі РеспублікиРедагувати

У 1792 році повернувся до Франції. Протягом у 1793 році отримував звання капітана, підполковника та полковника за успішні дії проти шуанів у Бретані. У 1796—1797 роках брав активну участь у італійській кампанії. У 1797 році допомагав придушити заколот роялістів у Парижі. 23 грудня того ж року отримав звання дивізійного генерала. Того ж року очолював послідовно Самбро-Мааську й Рейнсько-Мозельську армії.

У 1799 році обирається членом Ради п'ятисот. Виступив проти заколоту 18 брюмера, але потім приєднався до Наполеона Бонапарта. Тому отримав командування Батавською армією. У 1801 році відправлений у відставку за свої республіканські висловлювання.

На службі НаполеонаРедагувати

Під час коронації Наполеона останній запитав Ожеро: «Як Вам церемонія?» Той відповів: «Красива. На жаль, тут бракує 100 тисяч осіб, які наклали головою, щоб таких церемоній ніколи не було». Втім імператор надав Ожеро звання маршала, орден Почесного легіону.

У 1805 році успішно діяв проти австрійців під Ульмом, проте не брав участі у битві під Аустерліцом. У 1806 році звитяжив на чолі 7 корпусу Великої армії у битві під Єною та Гольміним. У битві під Пройсіш-Ейлау його корпус було розбито, а самого Ожеро поранено. Втім у 1808 році він стає герцогом Кастільйоне.

У 1808—1812 роках воював в Іспанії, де відзначився жорстокістю. У 1812 році повертається до Франції. У 1812 році призначається головою 11 корпусу, що стояв в Прусії. Проте Ожеро не брав участь у військовій кампанії проти Росії. Після відступу Наполеона I з Росії Ожеро приєднався до нього. Після цього був активним учасником усіх битв 1813 року.

У військовій кампанії 1814 році виявив повільність та небажання продовжувати війну. Зрештою 16 квітня перейшов на бік Бурбонів. За це отримав звання пера.

Останні рокиРедагувати

Під час Ста днів Наполеона Ожеро намагався повернути довіру останнього, проте марно. Тому не брав участі у військовій кампанії 1815 року. Під час другого повернення Бурбонів зберіг свої титули та звання, але вимушений був піти у відставку. Віддалився до свого маєтку, де й помер 12 червня 1816 року від водянки.

ДжерелаРедагувати

  • Axel Kuhn, Die Französische Revolution, Reclam Nr. 17017, Stuttgart 2009
  • Nicole Gotteri, Grands dignitaires, ministres et grands officiers du Premier Empire: autographes et notices biographiques, Nouvelles Éditions Latines, 1990, 264 p.
  • Michel Cadé, « Augereau (Charles, Pierre, François) », in Nouveau Dictionnaire de biographies roussillonnaises 1789-2011, vol. 1 Pouvoirs et société, t. 1 (A-L), Perpignan, Publications de l'olivier, 2011, 699 p. (ISBN 9782908866414)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Pouvoirs et société / за ред. G. BonetPublications de l'olivier, 2011. — Т. 1. — 699 с.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Michel Cadé, « Augereau (Charles, Pierre, François) », in Nouveau Dictionnaire de biographies roussillonnaises 1789-2011, vol. 1 Pouvoirs et société, t. 1 (A-L), Perpignan, Publications de l'olivier, 2011, 699 p. (ISBN 9782908866414)