Жан-Крістоф Рюфен

французький письменник

Жан-Крісто́ф Рюфе́н (фр. Jean-Christophe Rufin; нар. 28 червня 1952) — французький письменник, член Французької академії, лауреат Гонкурівської премії за роман «Червоне бразильське» (2001), лікар, мандрівник, дипломат, колишній посол Франції у Сенегалі, колишній голова громадської організації «Дія проти голоду»[6].

Жан-Крістоф Рюфен
фр. Jean-Christophe Rufin
Jean-Christophe Rufin par Claude Truong-Ngoc octobre 2013.jpg
Народився 28 червня 1952(1952-06-28)[1][1][…] (70 років)
Бурж
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція[3]
Діяльність письменник, лікар-письменник, дипломат, сценарист, невролог
Alma mater Інститут політичних досліджень, ліцей Жансон-де-Саї і Lycée Claude-Bernardd
Мова творів французька[4][5]
Magnum opus Brazil Redd і The Abyssiniand
Членство Французька академія
Нагороди

CMNS: Жан-Крістоф Рюфен у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Літературна творчістьРедагувати

Жан-Крістоф Рюфен присвятив більше 20 років роботі в НДО в таких країнах, як Нікарагуа, Афганістан, Філіппіни, Руанда, а також на Балканах. Цей досвід спонукав його до написання свого першого есе про роль НДО в зонах конфіктів «Гуманітарна пастка» (Le Piège humanitaire, 1986).

1999 року він опублікував роман «Втрачені цілі», присвячений пародоксальним наслідкам діяльності гуманітарних організацій, які допомагаючи населенню, водночас роблять спільну справу з місцевими диктаторами.

Його пригодницькі, історичні та політичні романи часто нагадують подорожні нотатки, мають історичну основу й близькі до соціально-фантастичних романів.

Літературний доробок Рюфена був відзначений багатьома преміями, зокрема Гонкурівською премією (2001) за роман «Червоне бразильське». 2008 року Рюфена було обрано до Французької академії[7], на крісло письменника Анрі Труая.

У березні 2018 року роман Рюфена «Червоне кольє» (Le Collier rouge) був екранізований Жаном Бекером, Франсуа Клюзе та Нікола Дювашелем. Сам Рюфен брав участь у написанні сценарію цієї стрічки.

ТвориРедагувати

ПрозаРедагувати

  • Абісинець / L'Abyssin, éditions Gallimard, 1997 (ISBN 2-07-074652-6) — prix Goncourt du premier roman et prix Méditerranée ; 300 000 exemplaires vendus et 19 traductions.
  • Врятувати Ісфахан / Sauver Ispahan, Gallimard, 1998.
  • Втрачені справи / Les Causes perdues, Gallimard 1999 — prix Interallié 1999, Prix littéraire de l'armée de terre — Erwan Bergot 1999 ; réédité avec le titre Asmara et les Causes perdues.
  • Червоне бразильське / Rouge Brésil, Gallimard, 2001 (ISBN 2-07-030167-2) — prix Goncourt 2001 ; en " Folio " no 3906.
  • Глобалія/ Globalia[8], Gallimard, 2003 (ISBN 2-07-073729-2).
  • Саламандра / La Salamandre, Gallimard, 2005 ; en " Folio " (ISBN 2-07-032876-7).
  • Парфум Адама / Le Parfum d'Adam, éditions Flammarion, 2007.
  • Леопард у холці / Un léopard sur le garrot, Gallimard, 2008 (автобіографія).
  • Катіба / Katiba, Flammarion, 2010 (ISBN 2-08-120817-2 et 978-2081208179).
  • Сім історій, що прийшли здалеку (оповідання) / Sept histoires qui reviennent de loin (nouvelles), Gallimard, 2011 (ISBN 978-2-07-013412-0).
  • Велике серце / Le Grand Cœur, Gallimard, 2012 (ISBN 978-2-07-011942-4).
  • Безсмертна прогулянка. Компостель мимоволі / Immortelle Randonnée: Compostelle malgré moi, Editions Guérin, 2013 (ISBN 978-2-35221-061-0)
  • Червоне кольє / Le Collier rouge, Gallimard, 2014 (ISBN 9782070137978) — prix Maurice-Genevoix
  • КПП / Check-point, Gallimard, 2015 (ISBN 978-2-07014-641-3).
  • Довколосвітні мандри короля Зібеліна / Le Tour du monde du roi Zibeline, Gallimard, 2017 (ISBN 978-2-07-017864-3).
  • Вішальник із Конакрі (Загадки консула Ореля, т. І) / Le Suspendu de Conakry (Les énigmes d'Aurel le Consul, vol. 1), Flammarion, 2018 (ISBN 978-2-08-14-1693-2).
  • Сім шлюбів Едґара і Людмили / Les Sept Mariages d'Edgar et de Ludmilla, Gallimard, 2018 (ISBN 978-2-07-27-4315-3).
  • Три консулові жінки (Загадки консула Ореля, т. ІI) / Les Trois femmes du Consul (Les énigmes d'Aurel le Consul, vol 2), Flammarion, 2019 (ISBN : 978-2-08-14-2025-0).

ЕсеРедагувати

  • Le Piège humanitaire — Quand l'humanitaire remplace la guerre, éd. Jean-Claude Lattès, 1986.
  • L'Empire et les Nouveaux Barbares, éd. Jean-Claude Lattès, 1991 ; nouvelle édition revue et augmentée Jean-Claude Lattès, 2001 (un essai de politique internationale qui compare l'Occident à l'Empire romain menacé par les barbares: " Aujourd'hui, c'est l'Est qui demande des aides pour son développement. Quant au Sud, il s'arme maintenant contre le Nord. ")
  • La Dictature libérale, éd. Jean-Claude Lattès, 1994, prix Jean-Jacques-Rousseau 1994.
  • L'Aventure humanitaire, coll. " Découvertes Gallimard / Histoire " (no 226), éd. Gallimard, 1994.
  • Géopolitique de la faim — Faim et responsabilité, éd. PUF, 2004.

ЕкранізаціяРедагувати

«Червоне бразильське» (Rouge Brésil) — режисер Сільвен Аршамбо (Франція, Бразилія, 2013)Редагувати

Переклади українськоюРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б NooSFere — 1999.
  2. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  3. а б LIBRIS — 2018.
  4. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Czech National Authority Database
  6. Jean-Christophe Rufin, President of ACF-France, Visits Post-Tsunami South Asia, 07/01/2005. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019. 
  7. " Jean-Christophe Rufin, l'ambassadeur immortel " [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.], sur le site Le Figaro.fr, 19 juin 2008.
  8. Фантастичний роман Жан-Крістофа Рюфена на сайті [[Лабораторія фантастики]]. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019. 

ПосиланняРедагувати