Вікіпедія

Жан-Жак Еннер

Жан-Жак Еннер (фр. Jean-Jacques Henner; 5 березня 1829, Бернвіллер, Ельзас — 23 липня 1905, Париж) — французький художник академічного реалізму.

Жан-Жак Еннер
фр. Jean-Jacques Henner

Народження 15 березня 1829(1829-03-15)[1][2]
Бернвіллер[d]
Смерть 23 липня 1905(1905-07-23)[3][4][…] (76 років)
  Париж
Поховання Цвинтар Монмартр
Країна  Франція[6]
Жанр портрет
Навчання Національна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1863)[7]
Діяльність художник, унаочнювач
Напрямок символізм[8]
Роки творчості 1856[9] — 1905[9]–1905[9]
Вчитель Charles Goutzwillerd, Gabriel-Christophe Guérind, Мішель Мартен Дроллінг і Франсуа Піко
Відомі учні Daniel Koechlind, Емма Толл, Anna Petersend, Susanne von Nathusiusd і Fanny Fleuryd
Член Академія красних мистецтв Франції і Société des Artistes Françaisd
Твори The Chaste Susannahd, Q17491470? і Idylld
Брати, сестри Grégoire Hennerd і Séraphin Hennerd
Роботи в колекції Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[10], Палац витончених мистецтв[11], Музей мистецтва Метрополітен[12], Musée de la civilisationd, Musée Pasteurd, Музей августинців, Musée national Jean-Jacques Hennerd, Художній музей Волтерс, Бруклінський музей, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей мистецтв Індіанаполіса, Ермітаж, Національний музей образотворчого мистецтва[13], Баварські державні колекції картинd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Галерея мистецтв Коркоран, Художня галерея Єльського університету, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Dayton Art Instituted, Santa Barbara Museum of Artd, Художній музей Мілвокі, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Рінглінг музей, Портландський мистецький музей, Музей д'Орсе, Ackland Art Museumd, San Diego Museum of Artd, Syracuse University Art Museumd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Hood Museum of Artd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Heckscher Museum of Artd, Tweed Museum of Artd, Utah Museum of Fine Artsd, Ikeda Museum of 20th Century Artd, Будинок-музей Віктора Гюго, Musée des beaux-arts de Mulhoused, Музей Унтерлінден, musée sundgauviend, Інститут мистецтв Кларкаd, Національний музей у Варшаві, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Princeton University Art Museumd, Третьяковська галерея, Музей витончених мистецтв Парижаd, Museum Baron Martind, Державний музей нового західного мистецтва, Musée Crozatierd, Музей витончених мистецтв Поd, Musée de la Princeried, Musée d'Art et d'Histoired, Smart Museum of Artd, Галерея Уффіці[d], Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Museum of Fine Arts of Reimsd, Art Gallery of Hamiltond, château-musée de Boulogne-sur-Merd, Halle aux blésd, Галерея Уффіці, Музей Фабра і Musée des Beaux-Arts d'Angersd
Нагороди
CMNS: Жан-Жак Еннер у Вікісховищі
Жан-Жак Еннер. Фото Рене Дагрона
Портрет художника Жана-Жака Еннера роботи Жана Беннера

Біографія ред.

Еннер, який походив із фермерської родини в Сундгау (Ельзас), спочатку брав уроки малювання у Шарля Гуцвіллера (1810—1900) в Альткірші. Пізніше він перейшов до Школи витончених мистецтв у Страсбурзі, щоб вивчати живопис у майстерні Габріеля-Крістофа Герена (1790—1846). У 1846 році Еннер переїхав до Парижа і став студентом тамтешньої Школи витончених мистецтв, спочатку під керівництвом Мішеля Мартена Дроллінга, а з 1851 року під керівництвом Франсуа-Едуара Піко. Протягом цього часу він працював здебільшого над портретами, серед яких була його родина та інші люди з його дому в Ельзасі.

Заохочений своїми вчителями, Ееннер взяв участь у виставці у Французькій академії 1858 року. Завдяки своїй роботі «Адам і Єва знаходять труп Авеля» він здобув Римську премію, яка включала навчальний візит до вілли Медічі в Римі. Еннер залишився в Італії до 1865 року і присвятив себе переважно вивченню творів Тиціана і Корреджо. У цей час він спеціалізувався на зображенні оголених жіночих фігур на тлі пейзажів, обриси яких розмиті в напівтемряві чи сутінках.

Після повернення до Парижа Еннер присвятив себе малюванню портретів, а також міфологічних жіночих постатей. Завдяки його реалістичному стилю малювання ці портрети були дуже популярні серед публіки «кінця віку».

Сьогодні багато його робіт можна побачити в Музеї Жана-Жака Еннера в Парижі. Однією з найвідоміших його робіт є портрет жінки в ельзаському народному строї «L'Alsace. Elle Attend» («Ельзас. Вона чекає»), що була намальована у 1871 році від імені групи дружин промисловців Танна, які подарували її Леону Гамбетті. Зображення символізувало втрачений Ельзас і стало дуже популярним у Третій республіці.[14]

У 1876 році Луї Пастер замовив Еннеру зобразити його дочку Марію-Луїзу. Пастер відвідував багато зустрічей, тому що любив побалакати з Еннером, пізніше Еннер також написав портрет самого Пастера. Вони стали друзями, тож Еннер відвідував Пастера в його рідному місті Арбуа.

Вибрані твори ред.

  • Цнотлива Сусанна або Сусанна в лазні (1864), Музей д'Орсе
  • Біблія, перетворена на джерело (1867), Діжонський музей витончених мистецтв
  • Жінка на чорному дивані (1869), Музей Жана-Жака Еннера
  • Ідилія (1872), музей д'Орсе
  • Добрий самарянин (1874), Музей Жана-Жака Еннера
  • Мертвий Христос (1876), Музей Жана-Жака Еннера
  • Наяда (1877), музей д'Орсе
  • Христос у гробі (1879), музей д'Орсе
  • Німфа, що схиляється над водою (1881), Музей Жана-Жака Еннера
  • Жінка, що читає (1883), музей д'Орсе

Галерея ред.

Література ред.

  • Étienne Bricon: Psychologie d'art. Les maîtres de la fin du siècle. Editions May, Paris 1900.
  • Charles Grad: Jean-Jacques Henner. Biographie. Berger-Levrault, Nancy 1887.
  • Isabelle de Lannoy: Musée National Jean-Jacques Henner. Catalogue des peintures. Réunion des Musées Nationaux, Paris 2003, ISBN 2-7118-4676-8.
  • Pauline Pierson (Hrsg.): J. J. Henner, la jeunesse d'un peintre. De 1847 à 1864, du Sundgau à la Villa Medici. Edition du Rhin, Steinbrunn-le-Haut 1989, ISBN 2-86339-059-7 (Katalog der Ausstellung Musée des Beaux-Arts, Mulhouse 1989/90).
  • Albert Soubies: J.-J. Henner. Notes biographiques. Flammarion, Paris 1925

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Jean-Jacques Henner
  5. ↑ Jean Jacques Henner — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  7. ↑ AGORHA — 2009.
  8. ↑ Cassou J., Brunel P., Claudon F. та ін. Encyclopédie du symbolisme — 1979. — ISBN 2-85056-129-0
  9. ↑ а б в RKDartists
  10. ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600001238
  11. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4f7d
  12. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436645
  13. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  14. ↑ L'Ame de l'Alsace. DNA. 2021-10. с. 78f.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Жак_Еннер&oldid=42227383