Жанна Віллепре-Пауер
Жанна Вільпре, у шлюбі Віллепре-Пауер (24 вересня 1794 — 25 січня 1871) — новаторська французька морська біолог, що в 1832 році першою створила акваріуми для експериментів з водними організмами. Англійський біолог Річард Оуен називав її «Матір'ю Акваріофілії».[8]
| Жанна Віллепре-Пауер | |
|---|---|
| фр. Jeanne Villepreux-Power | |
 Жанна Віллепре-Пауер, сфотографована в 1861 році Андре-Адольфом-Еженом Діздері | |
| Ім'я при народженні | фр. Jeanne Villepreux |
| Псевдо | Jeannette Power |
| Народилася | 25 вересня 1794[5][3][4] Жуіяк[1] |
| Померла | 25 січня 1871[1][2][3] (76 років) або 1872[4] Жуіяк[1] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | біолог, зоолог, морський біолог, натуралістка, модельєрка, дослідниця |
| Галузь | біологія океану |
| Знання мов | французька[5] і італійська |
| Членство | Зоологічне товариство Лондонаd[6], Société cuvierienned[7] і Q3488667?[7] |
Біографія
ред.Народилась у Джуйяку, Коррез,[9] старша дитина шевця.[10] У 18 років пішла до Парижа, щоб стати кравчинею (dressmaker), на відстань понад 400 кілометрів (250 миля).[11] У 1816 році стала відомою, створивши весільну сукню принцеси Кароліни при шлюбі з Шарлем-Фердинаном де Бурбоном.[12] У 1818 році познайомилася й одружилася з англійським купцем Джеймсом Пауером. Подружжя переїхало на Сицилію і оселилося в Мессіні, де прожило близько 25 років і де Жаннет Віллепре-Пауер проводила свої дослідження та вивчення морської біології.[13]
На Сицилії вона почала вивчати природничу історію, зокрема, проводила фізичні спостереження й експерименти над морськими та наземними тваринами. Вона хотіла провести інвентаризацію екосистеми острова.[13] У 1834 р. професор Carmelo Maravigna писав у «Giornale Letterario dell'Accademia Gioenia di Catania», що Віллепре-Пауер слід приписувати винахід акваріума та систематичне застосування його для вивчення морського життя.[14] Вона створила три типи акваріумів: скляний акваріум для свого кабінету, занурений скляний у клітку, та клітку для більших молюсків, які стоять на якорі в морі.[11] Її перша книга була опублікована в 1839 році з описом її експериментів під назвою Observations et expériences physiques sur plusieurs animaux marins et terrestres.
Її друга книга «Guida per la Sicilia» була опублікована в 1842 р.[11] Книга була перевидана Історичним товариством Мессіни.[9] Віллепре-Пауер також вивчала молюсків та їх скам'янілості; зокрема, вона віддала перевагу Argonauta argo[en]. У той час існувала невизначеність щодо того, чи виробляє вид аргонавтів власну оболонку, чи набуває оболонку від іншого організму (подібно до раків-відлюдників). Робота Віллепре-Пауер показала, що вони справді виробляють власні мушлі.[13]
Віллепре-Пауер також займалась охороною природи, їй приписують розробку принципів стійкої аквакультури на Сицилії.[11]
Вона була першою жінкою-членом Catania Accademia Gioenia, членом-кореспондентом Лондонського зоологічного товариства (London Zoological Society) та 16-ти інших наукових товариств.[15]
Віллепре-Пауер та її чоловік покинули Сицилію в 1843 році, і багато її записів і наукових креслень загублено під час аварії корабля.[9][11] Хоча вона не припиняла писати, подальших досліджень не проводила. Вони з чоловіком розподілили свій час між Парижем і Лондоном. Втекла з Парижа під час облоги прусської армії взимку 1870 року, повернувшись до Джульяка. Померла в січні 1871 року.
У 1997 році іменем «Віллепре-Пауер» названо кратер на Венері, відкритий зондом Магеллана.[15]
Повідомляється, що дослідниця також тримала як домашніх тварин двох приручених кам'яних куниць.
Популярна культура
ред.Біографічна пісня про Жанну Віллепре представлена у «26 вчених, другий том: Ньютон — Зенон», альбомі каліфорнійської групи «Артишок» 2008 року.[16]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б в GeneaStar
- ↑ а б в Scienza a due voci — 1999.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.zsl.org/blogs/artefact-of-the-month/women-and-the-blue-planet-%E2%80%93-contributions-of-some-women-to-our-knowledge
- ↑ а б Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
- ↑ Women's History Month: Jeanne Villepreux-Power. 13.7 Billion Years. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ а б в Arnal, Claude. Jeanne Villepreux-Power: A Pioneering Experimental Malacologist. The Malacological Society of London Bulletin. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.
- ↑ Jeanne Villepreux-Power. Epigenesys. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 19 січня 2014.
- ↑ а б в г д Potočnik], European Commission, Directorate-General for Research; [forew. Janez (2009). Women in science. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. ISBN 978-92-79-11486-1. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.
- ↑ Rafferty, John P. (2012). Britannica Biographies. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ а б в Swaby, Rachel (2015). Headstrong: 52 Women Who Changed Science - And the World. New York: Broadway Books. с. 51—53. ISBN 9780553446791.
- ↑ Arnal, Claude. Jeannette Villepreux Power a Messine: l'Argonauta argo et l'invention de l'aquarium (1832) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2019. Процитовано 4 вересня 2016.
- ↑ а б Arnal, Claude. Villepreux-Power, Jeanne. 4000 Years of Women in Science. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Sellers, Timothy (14 травня 2009). 26 Scientists Volume Two: Newton-Zeno. Artichoke. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.