Вікіпедія

Жанна Віллепре-Пауер

Жанна Віллепре-Пауер, народилася Жанна Вільпре (24 вересня 1794 — 25 січня 1871), була новаторським французьким морським біологом, яка в 1832 році була першою людиною, яка створила акваріуми для експериментів з водними організмами. Англійський біолог Річард Оуен називав її «Матір'ю Акваріофілії».[6]

Жанна Віллепре-Пауер
фр. Jeanne Villepreux-Power
Jeanne Villepreux-Power.jpg
Ім'я при народженні фр. Jeanne Villepreux
Псевдо Jeannette Power
Народилася 25 вересня 1794(1794-09-25)[1][2]
Жуіяк[3]
Померла 25 січня 1871(1871-01-25)[1][4][2] (76 років)
Жуіяк[3]
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність біолог, зоолог, морський біолог, натураліст, модельєр
Галузь біологія океану
Знання мов французька[1] і італійська
Членство Зоологічне товариство Лондонаd[5]
Жанна Віллепре-Пауер, сфотографована в 1861 році Андре-Адольфом-Еженом Діздері
Спостереження та фізичні експерименти над кількома морськими та наземними тваринами, 1839 рік, автор Жанна Віллепре-Пауер

БіографіяРедагувати

Віллепре-Пауер народилась у Джуйяку, Коррез,[7] старша дитина шевця.[8] У віці 18 років вона пішла до Парижа, щоб стати кравчинею (dressmaker), на відстань понад 400 kilometres (250 mi).[9] У 1816 році вона стала добре відомою завдяки створенню весільної сукні принцеси Кароліни при заміжжі з Шарлем-Фердинаном де Бурбоном.[10] У 1818 році вона познайомилася й вийшла заміж за англійського купця Джеймса Пауера. Подружжя переїхало на Сицилію і оселилося в Мессіні, де прожило близько 25 років і де Жаннет Віллепре Пауер проводила свої дослідження та вивчення морської біології.[11]

На Сицилії вона почала вивчати природничу історію, зокрема проводила фізичні спостереження й експерименти над морськими та наземними тваринами. Вона хотіла провести інвентаризацію екосистеми острова.[11] У 1834 р. професор Carmelo Maravigna писав у «Giornale Letterario dell'Accademia Gioenia di Catania», що Віллепре-Пауер слід приписувати винахід акваріума та систематичне застосування його для вивчення морського життя.[12] Вона створила три типи акваріумів: скляний акваріум для свого кабінету, занурений скляний у клітку, та клітку для більших молюсків, які стоять на якорі в морі.[9] Її перша книга була опублікована в 1839 році з описом її експериментів під назвою Observations et expériences physiques sur plusieurs animaux marins et terrestres.

 
Паперовий наутилус (Argonauta argo)

Її друга книга «Guida per la Sicilia» була опублікована в 1842 р.[9] Книга була перевиданий Історичним товариством Мессіни.[7] Вона також вивчала молюсків та їх скам'янілості; зокрема, вона віддала перевагу Argonauta argo[en]. У той час існувала невизначеність щодо того, чи виробляє вид аргонавтів власну оболонку, чи набуває оболонку від іншого організму (подібно до раків-відлюдників). Робота Віллепре-Пауер показала, що вони справді виробляють власні мушлі.[11]

Віллепре-Пауер також займалась охороною природи і їй приписують розробку принципів стійкої аквакультури на Сицилії.[9]

Вона була першою жінкою-членом Catania Accademia Gioenia, членом-кореспондентом Лондонського зоологічного товариства(London Zoological Society) та шістнадцяти інших наукових товариств.[13]

Віллепре-Пауер та її чоловік покинули Сицилію в 1843 році, і багато її записів і наукових креслень загублено під час аварії корабля.[7][9] Хоча вона не припиняла писати, подальших досліджень не проводила. Вони з чоловіком розподілили свій час між Парижем і Лондоном. Вона втекла з Парижа під час облоги прусської армії взимку 1870 року, повернувшись до Джульяка. Померла в січні 1871 року.

У 1997 році її ім'я «Віллепре-Пауер» надано кратеру на Венері, відкритому зондом Магеллана.[13]

Повідомляється, що вона також тримала як домашніх тварин двох приручених кам'яних куниць.

Популярна культураРедагувати

Біографічна пісня про Жанну Віллепре представлена у «26 вчених, другий том: Ньютон — Зенон», альбомі каліфорнійської групи «Артишок» 2008 року.[14]

Дивитися такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б GeneaStar
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  5. ↑ https://www.zsl.org/blogs/artefact-of-the-month/women-and-the-blue-planet-%E2%80%93-contributions-of-some-women-to-our-knowledge
  6. ↑ Women's History Month: Jeanne Villepreux-Power. 13.7 Billion Years. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 18 березня 2021. 
  7. ↑ а б в Arnal, Claude. Jeanne Villepreux-Power: A Pioneering Experimental Malacologist. The Malacological Society of London Bulletin. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. 
  8. ↑ Jeanne Villepreux-Power. Epigenesys. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 19 січня 2014. 
  9. ↑ а б в г д Potočnik], European Commission, Directorate-General for Research; [forew. Janez (2009). Women in science. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. ISBN 978-92-79-11486-1. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016. 
  10. ↑ Rafferty, John P. (2012). Britannica Biographies. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 березня 2021. 
  11. ↑ а б в Swaby, Rachel (2015). Headstrong: 52 Women Who Changed Science - And the World. New York: Broadway Books. с. 51–53. ISBN 9780553446791. 
  12. ↑ Arnal, Claude. Jeannette Villepreux Power a Messine: l'Argonauta argo et l'invention de l'aquarium (1832). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 4 вересня 2016. 
  13. ↑ а б Arnal, Claude. Villepreux-Power, Jeanne. 4000 Years of Women in Science. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2015. 
  14. ↑ Sellers, Timothy (14 травня 2009). 26 Scientists Volume Two: Newton-Zeno. Artichoke. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жанна_Віллепре-Пауер&oldid=37523875