Магеллан (космічний апарат)

космічний зонд НАСА, який був запущений 1989 року для розгляду поверхні Венери

Космічний апарат «Магеллан» (англ. Magellan spacecraft, також відомий як Venus Radar Mapper) — міжпланетний космічний зонд НАСА, вперше здійснив детальне і повномасштабне радіолокаційне картографування Венери і продовжив дослідження, започатковане апаратами «Венера» за 6 років до цього. Космічний апарат був запущений за допомогою шатлу «Атлантіс» 4 травня 1989 року і пропрацював до жовтня 1994 року.

Магеллан
Magellan - artist depiction.png
Художнє уявлення космічного зонда «Магеллан» на планеті Венера
Основні параметри
Організація США США НАСА
Виготівник США США Martin Marietta, Hughes Aircraft
Тип апарата радіолокаційне картографування Венери
Штучний супутник Венери
Дата запуску 4 травня 1989 18:46:60 UTC
Ракета-носій Атлантіс
Космодром США США Космічний центр Кеннеді LC39B
Схід з орбіти 12 жовтня 1994
Технічні параметри
Маса 1300кг
Потужність 1030 Вт
Орбітальні дані
Ексцентриситет 0,4014
Нахил орбіти 85,5°
Період обертання 3,25 год
Апоцентр 14500 км
Перицентр 6300 км

Технічні характеристикиРедагувати

 
Діаграма космічного зонда ''Магеллан''.

Маса апарата з паливом — 3,5 тонни, довжина — 4,6 метри, діаметр антени радіолокатора — 3,7 метри. «Магеллан» був обладнаний двома квадратними сонячними батареями з довжиною сторін 2,5 м. Фотокамер апарат не мав. Радіолокатор (довжина хвилі 12,6 см) дозволяв здійснювати картографію з розширенням 100—300 метрів і виміри висоти з точністю 30-50 метрів.

Основним підрядником зі створення «Магеллана» була компанія Martin Marietta (тепер Lockheed Martin).

Перебіг космічної експедиціїРедагувати

У серпні 1990 року «Магеллан» вийшов на витягнуту полярну орбіту навколо Венери з висотами від 295 км до 8500 км і періодом обертання 195 хвилин.

 
Топографічна карта населеної планети Венера за даними «Магеллана»

У кожен момент зближення з планетою апарат за допомогою радіолокатора картографував вузьку смугу шириною від 17 до 28 км. До вересня 1992 року апарат здійснив зйомку 98 % поверхонь планети. Оскільки «Магеллан» багаторазово знімав багато ділянок з різних кутів, то це дозволило скласти тривимірну модель поверхні, а також досліджувати можливі зміни ландшафту. Стереозображення отримане для 22 % поверхні Венери.

 
Тривимірне зображення ділянки поверхні Венери

До «Магеллана» менш детальне картографування Венери було здійснене апаратами Піонер-Венера-1, Венера-15 і Венера-16 з роздільною здатністю в 1-2 км.

Створення детальної карти допомогло краще зрозуміти геологію Венери. На планеті є порівняно невелика кількість кратерів, але часто зустрічаються утворення вулканічного походження (лавові рівнини і т. д.). Поверхня Венери є молодою за геологічними мірками — менше 800 млн років.

Апарат виявив безліч цікавих особливостей (наприклад, протяжні «протоки» надв'язкої лави). Як не дивно, на Венері (на відміну від Марса) не виявлено значимих ознак вітряної ерозії, а атмосферне перенесення пилу і піску має обмежений характер.

З вересня 1992 року по травень 1993 року «Магеллан» досліджував гравітаційне поле Венери. У цей період він не здійснював радіолокацію поверхні, а транслював постійний радіосигнал на Землю. По зміні частоти сигналу можна було визначити щонайменші зміни швидкості апарату (доплерівський ефект), що, у свою чергу, дозволяло детектувати особливості гравітаційного поля планети.

З травня по серпень 1993 року «Магеллан» відпрацьовував технологію атмосферного гальмування. Нижня точка орбіти була трохи понижена, щоб апарат зачіпав верхні шари атмосфери і змінював параметри орбіти без витрат палива. У серпні орбіта «Магеллана» становила по висотах 180—540 км з періодом обертання 94 хвилини. Це дозволило провести точніші гравітаційні виміри. В цілому, була складена «гравітаційна карта» для 95 % поверхні планети.

У вересні 1994 року був проведений експеримент по дослідженню верхніх шарів атмосфери Венери. Сонячні панелі апарату були розгорнуті подібно до крил вітряного млина, а орбіта КА «Магеллан» понижена. Це дозволило отримати інформацію про поведінку молекул в самих верхніх шарах атмосфери. 11 жовтня орбіта була понижена востаннє, а 12 жовтня 1994 року контакт з космічним апаратом, що наближався до Венери по спіралі, був втрачений.

ПосиланняРедагувати