Вікіпедія

Жак Готко

Жак Готко (Янкель чи Яків Готковський[1], фр. Jacques Gotko, Yankelli Gotkovski, 1899, Одеса[2] — 2 січня 1944, Аушвіц[3], Польща[4]) — живописець, графік, гравер[5], художник кіно[4], художник «єврейського Монпарнасу» Паризької школи. За єврейське походження був депортований і загинув в Аушвіці[3].

Жак Готко
фр. Jacques Gotko

При народженні рос. Яков Готковский
рос. Янкель Готковский
Народження 1899 або 1900
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 2 січня 1944(1944-01-02)
  Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх
Країна  Франція
Жанр малярство і графіка
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, сценарист
Роботи в колекції Музей сучасної історії (Париж)
CMNS: Жак Готко у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Попри все. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
Робота присвячена річниці ув'язнення у таборі Руальє. Перелічених в'язнів інтернували в табір 21 травня 1941 року, після операції billet vert (зелений квиток), під час якої їм наказали з'явитися в поліційний відділок в Парижі, звідки їх відправили до Комп'єню. На малюнку стоять підписи в'язнів та номери, дані їм у таборі:
Ізіс Кішка 787; A. Леон 2203;Зладін 1381;Гойхман 356;Курфіст 1379;
Рівіноф 797;
З. Макс 388;
Берлінер 369;
С. Шлейфер 163;
A. Берлін 944;
До. Кіршенштейн 1152;
Херцберг 1061[6]

Яків Готковський народився 1899 року в Одесі в Херсонській губернії. 1905 року сім'я, побоюючись погромів[1], емігрувала до Парижа. Батько працював робітником на заводі Fiat. 1913 року помер його батько і сім'я опинилася у скрутному фінансовому становищі. У Готка була сестра Рене (Renée, нар. 31 жовтня 1895 в Одесі). Готко навчався архітектури та дизайну, а також художній постановці кіно та театру в Школі образотворчих мистецтв у Марселя Громера[en][5]. Після закінчення навчання працював артдиректором і художником-постановником на кіностудії[1][2][5], на картині «Подорож мосьє Перрішона»[fr] (1934, спільно з художниками Жоржем Вахевичем і Робером Гі[en]), режисер Жан Таррід[en], на картині «Божественна»[fr] (1935, спільно з Робером Гі), режисер Макс Офюльс, на картині «Милий світ»[fr] (1935), режисер Рене Ле Енафф[en], на картині «Ригольбош»[en] (1936, спільно з Жоржем Вахевичем), режисер Крістіан-Жак, на картині «За нас двох, мадам життя!»[fr] (1937, спільно з Жоржем Вахевичем), режисер Ів Міранд[4].

Одружився з француженкою. 1937 року Готко з дружиною, матір'ю та сестрою залишив Париж й оселився в департаменті Приморська Шаранта на південному узбережжі Франції, де активно зайнявся живописом, малював пейзажі та портрети[5]. Його мальовничі роботи мали успіх і виставлялися в «Салоні Незалежних» (1921—1939, з перервами), «Осінньому салоні» (1927, 1937). Брав участь у групових виставках. 26 квітня 1939 року в галереї Джин Кастель (Jeanne Castel) у Парижі пройшла його персональна виставка акварелей, написаних у Шаранті[1][2][4].

21 травня 1941 року Готко заарештували як єврея під час операції «Зелений квиток», коли людям було наказано з'явитися в поліційному відділку в Парижі, звідти відправили в табір Руальє в Комп'єні. Спочатку Готко помістили в «радянську» частину табору, а потім перевели в «єврейську». Всі картини в студії в Шаранті знищили як «дегенеративні»[1]. Табірний номер Готко був 1496[1]. У Комп'єні продовжував працювати, вирізаючи з дерева гравюри, створюючи малюнки й акварелі, сцени з щоденного життя табору. Деякі роботи передав з табору дружині[1]. Разом з Абрамом Йозефом Берліном (1894—1942), Давидом Гойхманом (1900—1942) і Ізісом Кішкой[fr] організував у травні 1942 року в таборі виставку. У вересні 1942 року переведений до табору Дрансі, де малював портрети[5]. Через деякий час матір і сестру Готко заарештували в Бордо, також інтернували в Дрансі, 11 листопада 1942 року він став свідком їхнього відправлення до табору смерті Аушвіц. 31 липня 1943 року Готко депортували туди ж[3] конвоєм № 57. Після прибуття його обрали для роботи з 363 чоловіками, які прибули з конвоєм. Йому зробили татуювання з номером 130612. Помер 2 січня 1944 року від висипного тифу у віці 44 років[1][2][4][5].

Деякі роботи збереглися завдяки друзям, художнику Ізісу Кішке й історику Жоржу Веллеру[fr], які були також в'язнями табору разом з Готком і передали деякі його роботи, створені в таборі, галереї будинку-меморіалу борців гетто[7] і меморіалу «Яд Вашем» в Ізраїлі, де вони зберігаються. Жорж Веллер присвятив свою книгу «From Drancy to Auschwitz» Жаку Готко, його матері та сестрі[1]. Інші уцілілі твори Готко зберігаються в колекції Музею сучасного мистецтва в Парижі[2], а також у Меморіальному музеї Голокосту в США, у 2018 році ліногравюру подарували Меморіальному музею Голокосту Дебора Пірсон (Deborah Pearson) і Джанет Вальдман (Janet Waldman), нащадки Джорджа Вальдмана (George Louis Waldman, 1890—1972), в'язня табору Руальє з грудня 1941 до липня 1943 року[8]. З 28 лютого до 12 березня 1955 року роботи художника були показані Музеєм єврейського мистецтва в Парижі на виставці художників і скульпторів, які загинули в депортації (Oeuvres d'artistes juifs morts en déportation), у галереї Zak[en][1][9]. 2005 року роботи Готко брали участь у виставці «Депортований Монпарнас» у Музеї Монпарнасу[4][10].

  •  
    Вид на Комп'єнь. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
  •  
    Забор з колючої проволоки, сторожова вежа та бараки в Комп'єні. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
  •  
    Сторожова вежа та табірні ворота — вид крізь забор із колючої проволоки. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
  •  
    Фронт Шталаг 122, Комп'єнь, 1942.Меморіальний музей Голокосту (США)
  •  
    Шталаг 122, Комп'єнь, 1942. Меморіальний музей Голокосту (США)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Perry, Rachel. Ghez Collection. — 2nd edition. — University of Haifa, 2017. Архівовано з джерела 2 травня 2018
  2. ↑ а б в г д Розенберг, Пнина (2001). Жак Готко (Яков Готковский) 1900-1943. World ORT and Beit Lohamei Haghetaot. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 19 червня 2019.
  3. ↑ а б в Эпштейн, Алек Д. Забытые герои Монпарнаса : художественный мир русско-еврейского Парижа и его спасители и хранители. — М. : Литературное обозрение, 2017. — 397 с. — (Очерки визуальности) — ISBN 978-5-4448-0653-1.
  4. ↑ а б в г д е Лейкинд О. Л., Северюхин Д. Я. (26 січня 2013). Готко, Яков (Жак) (собств. Готковский Янкель). Искусство и архитектура русского зарубежья. Фонд имени Д.С. Лихачёва. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
  5. ↑ а б в г д е Nadine Nieszawer, Deborah Princ. Jacques Gotko (born Yankelli Gotkovski) // Artistes juifs de l’Ecole de Paris 1905-1939" Editons Somogy / Ecole de Paris, Bureau d'art Nieszawer & Princ. — Somogy Editions d'Art, 2015. — 568 p. — ISBN 978-2757207017.
  6. ↑ Жак Готко (Яков Готковский) (1900-1943). Вопреки всему. Лагерь Компьень 21 Май 1942 г. World ORT and Beit Lohamei Haghetaot. 2001. Архів оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 19 червня 2019.
  7. ↑ Front Stalag 122, the Compiegne Camp - a drawing by Jacques Gotko, an artist interned in that camp (англ.). IDEA Information Systems. 2009. Процитовано 19 червня 2019.
  8. ↑ Black and white linocut print of the Compiègne internment camp created by Jacques Gotko (англ.). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  9. ↑ Léon Meiss, Chil Aronson. Oeuvres d'artistes juifs morts en déportation. — Paris : Musée d'art juif, 1955.
  10. ↑ Montparnasse déporte [Catalogue]. — Paris : Musée du Montparnasse, 2005.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жак_Готко&oldid=42513957