Жак Аміо (фр. Jacques Amyot, 30 жовтня 1513 Мелен — 6 лютого 1593, Осер) — французький філолог, джерелознавець, перекладач класичних текстів. Єпископ осерський.

Жак Аміо
фр. Jacques Amyot
Jacques Amyot.jpg
Народився 30 жовтня 1513[1][2][…] або 1513[4]
birthplace of Jacques Amyotd, Мелен
Помер 6 лютого 1593(1593-02-06)[1][2][…]
Осер[3]
Поховання Осер
Країна Bannière de France style 1500.svg Франція[5]
Діяльність перекладач, письменник, клерик, католицький священник
Alma mater Буржський університетd
Вчителі Pierre Danesd
Знання мов середньофранцузька, давньогрецька і латина
Посада Grand Almoner of Franced, bishop of Auxerred[6], Maître de la Librairie du Roid, католицький єпископ[d][7] і діоцезійний єпископd
Конфесія католицька церква[7]
Нагороди
Commander of the Order of the Holy Spirit Knight of the Order of Saint-Michel
Coat of Arms of Jacques Amyot, bishop of Auxerre.svg

ЖиттєписРедагувати

Народився в небагатій родині.

Закінчив Наваррський колеж. Став наставником дітей наближеного короля Жака Коліна; той рекомендував його Маргариті Наваррській, сестрі Франциска I. Після цього Аміо був призначений викладачем грецької та латинської мов в університеті міста Бурж (1536—1543). У 1543 році король дарував йому Беллозанське абатство; в тому ж році Аміо в складі почту французького посланника у Венеції Жана де Морвільє відправився в Італію. У 1550 році перебував у Римі, де займався пошуками древніх рукописів; роком пізніше за дорученням короля відправляється в Тренто зі спеціальним посланням Тридентському собору.

Після повернення Аміо з Італії Мішель де л'Опіталь представив його новому французькому монарху. Генріх II призначив Аміо вихователем принців — своїх синів, майбутніх Карла IX і Генріха III, а також принцеси Маргарити.

З приходом до влади Карла IX, незважаючи на опір Катерини Медичі, призначений Великим роздавальником милостині Франції, державним радником, а потім опікуном Паризького університету. З 1570 році — єпископ Осера. У 1578 році Генріх III удостоїв Аміо звання Командора Ордена Святого Духа (то був рідкісний випадок, коли подібна честь виявлялася особі недворянського походження).

1589 року Аміо був несправедливо звинувачений Католицькою Лігою в причетності до вбивства герцога де Гіза, але вже в травні 1590 року відновлений в правах. З цього моменту він повністю занурився у вивчення Біблії і святоотецької традиції.

ТворчістьРедагувати

Популярність Аміо пов'язана перш за все з виконанням ним перекладів французькою мовою грецьких класиків. Ним були переведені всі доступні на той момент твори Плутарха — «Порівняльні життєписи», над якими він працював з 1542 року і які вперше вийшли в світ під назвою «Vies des hommes illustres» в 1559 році, і «Моралії» (Oeuvres morales, 1572). Деякі з трактатів «моралій» Аміо супроводжує цінними джерелознавчими та філологічними примітками.

Крім того, Аміо переклав з грецької трактат «Історична бібліотека» Діодора Сицилійського (1554) і два романи — «Ефіопіка» Геліодора (1547) і «Дафніс і Хлоя» Лонга (1559).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати