Алудра
Алудра[9] (Ета Великого Пса, η CMa, η Canis Majoris) — це зоря-блакитний надгігант у сузір'ї Великого Пса. З 1943 року її спектр застосовується як одна зі стабільних якірних точок для спектральної класифікації інших зір[10].
  Алудра в сузір'ї Великого Пса (обведено) | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Великий Пес |
| Пряме піднесення | 07г 24х 05.70228с[1] |
| Схилення | –29° 18′ 11.1798″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 2.450[2] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B5 Ia[3] |
| Показник кольору (B−V) | −0.087[2] |
| Показник кольору (U−B) | −0.708[2] |
| Тип змінності | типу α Лебедя[4] |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 41.1[5] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −4.14[1] мас/р Схил.: 5.81[1] мас/р |
| Паралакс (π) | 1.64 ± 0.40 мас[1] |
| Відстань | прибл. 2000 св. р. (прибл. 600 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
-7.0[6] |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 19.19 ± 1.15[7] M☉ |
| Радіус | 56.3[6] R☉ |
| Світність | 105,442[7] L☉ |
| Ефективна температура | 15,000[3] K |
| Обертальна швидкість (v sin i) | 50[8] км/с |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD+58350 |
Походження назви та інші історичні назви
ред.Назва Алудра походить від араб. عذرا (аль-адра — «діва»). Ця зоря, а також Адара (ε CMa), Везен (δ CMa) та Таніх аль Адзарі (ο2 CMa) разом називались Аль Адара (ألعذاري), «Діви»[11].
кит. 弧矢 (Hú Shǐ, «Лук та Стріла»)[Прим. 1] є назвою астеризму, який складається з η CMa, δ CMa, HD 63032, HD 65456, ο Корми, k Корми, ε CMa, κ CMa та π Корми. Відповідно, сама η CMa відома як 弧矢二 (Hú Shǐ èr, Друга зоря Лука та Стріли)[12]
Характеристики
ред.Алудра є яскравою зорею на нічному небі Землі попри велику відстань до неї, та є блакитно-білим надгігантом спектрального класу B5Ia. За фізичними характеристиками зоря вважається схожою на Денеб, але як і з багатьма далекими яскравими надгігантами, єдиної думки щодо її фізичних характеристик не має. За одними розрахунками, зоря має світність 176 000 сонячних та діаметр у 80 разів більший за сонячний[13]. Холе та колеги з використанням даних про паралакс, міжзоряне поглинання та аналіз спектру, отримали масу зорі на рівні 19,19 сонячних та світність на рівні 105 442 сонячних[7]. Зоря є молодою за віком, але через свою масивність вже здолала значну частину свого еволюційного шляху. Вона досі розширюється і може стати червоним надгігантом або вже минула цю стадію. У будь-якому випадку протягом наступних декількох мільйонів років вона спалахне як наднова.
Алудра, разом із Везеном, належить до розсіяного скупчення Коліндер 121, центр якого лежить поблизу зорі ο Великого Пса.
Зоря є змінною типу α Лебедя, її яскравість змінюється від +2,38 до +2,48 видимих зоряних величин з періодом 4,7 доби[4][14]
Примітки
ред.- ↑ 弧矢 (Hú Shǐ) на західний манер вимовляється Коо Ші. Р.Х.Аллен дотримувався думки, що Коо Ші стосується астеризму, який включає δ Вітрил та ω Вітрил. На думку AEEA, δ Вітрил є частиною астеризму 天社 (Tiān Shè) (Небесний храм бога Землі), а ω Вітрил не є частиною китайських астеризмів. 天社 (Tiān Shè) вестернізується у Ціінь Ші, який Аллен використовував як китайську назву η Кіля. Дивись Richard Hinckley Allen: Star Names — Their Lore and Meaning: Argo Navis and (кит.) AEEA (Activities of Exhibition and Education in Astronomy) 天文教育資訊網 2006 年 7 月 17 日 [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.].
Джерела
ред.- ↑ а б в г д van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- ↑ а б в Alcaino, Gonzalo (June 1969), The Globular Clusters NGC 2808 and NGC 1851, Astrophysical Journal, 156: 853, Bibcode:1969ApJ...156..853A, doi:10.1086/150019
- ↑ а б Prinja, R. K.; Massa, D. L. (October 2010), Signature of wide-spread clumping in B supergiant winds, Astronomy and Astrophysics, 521: L55, arXiv:1007.2744, Bibcode:2010A&A...521L..55P, doi:10.1051/0004-6361/201015252
- ↑ а б Kazarovets, E. V.; Samus, N. N.; Durlevich, O. V.; Frolov, M. S.; Antipin, S. V.; Kireeva, N. N.; Pastukhova, E. N. (1999). The 74th Special Name-list of Variable Stars. Information Bulletin on Variable Stars. 4659: 1. Bibcode:1999IBVS.4659....1K.
- ↑ Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode:1999VeARI..35....1W
- ↑ а б Underhill, A. B. та ін. (November 1979), Effective temperatures, angular diameters, distances and linear radii for 160 O and B stars, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 189 (3): 601—605, Bibcode:1979MNRAS.189..601U, doi:10.1093/mnras/189.3.601
{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в Hohle, M. M.; Neuhäuser, R.; Schutz, B. F. (April 2010), Masses and luminosities of O- and B-type stars and red supergiants, Astronomische Nachrichten, 331 (4): 349, arXiv:1003.2335, Bibcode:2010AN....331..349H, doi:10.1002/asna.200911355
- ↑ Abt, Helmut A.; Levato, Hugo; Grosso, Monica (July 2002), Rotational Velocities of B Stars, The Astrophysical Journal, 573 (1): 359—365, Bibcode:2002ApJ...573..359A, doi:10.1086/340590
- ↑ Великий Пес // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 67. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Garrison, R. F. (December 1993), Anchor Points for the MK System of Spectral Classification, Bulletin of the American Astronomical Society, 25: 1319, Bibcode:1993AAS...183.1710G, архів оригіналу за 25 червня 2019, процитовано 4 лютого 2012
- ↑ Allen, R. H. (1963), Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint), New York, NY: Dover Publications Inc, с. 130, ISBN 0-486-21079-0, процитовано 12 грудня 2010
- ↑ (Chinese) AEEA (Activities of Exhibition and Education in Astronomy) 天文教育資訊網 2006 年 7 月 17 日 [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Jerzykiewicz, M.; Molenda-Zakowicz, J. (2000). Empirical Luminosities and Radii of Early-Type Stars after Hipparcos (PDF). Acta Astronomica. Т. 50. с. 369—80. Bibcode:2000AcA....50..369J. Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2020. Процитовано 5 березня 2016.
- ↑ Watson, Christopher (3 травня 2013). Eta Canis Majoris. AAVSO Website. American Association of Variable Star Observers. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.