Еспарцет пісковий
Еспарцет пісковий[2], еспарцет піщаний[3], або донськи́й, або дніпро́вський (Onobrychis arenaria)[1] — багаторічна рослина родини бобових, поширений у помірній Євразії від Франції до Монголії та Сибіру. Вид занесений до Червоних книг Латвії та Естонії. Лікарська, кормова і медодайна культура.
| Еспарцет пісковий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Еспарцет (Onobrychis) |
| Вид: | Еспарцет пісковий (O. arenaria)
|
| Біноміальна назва | |
| Onobrychis arenaria | |
| Підвиди | |
|
Onobrychis arenaria subsp. cana (Boiss.) Hayek | |
Опис ред.
Трав'яниста рослина заввишки 30-60 см, буває 90 — 120 см. Корінь від середнього до довгого (у степах може сягати 2,5 м), розгалужений, жовтуватий. Стебла численні, прямі або висхідні, розгалужені, у нижній частині дерев'янисті. З віком їх чисельність збільшується до 20-30 штук, причому нові пагони наростають по периферії, а центральні при цьому часто не поновлюються. Бруньки відновлення розташовані біля основи цьогорічних пагонів і в пазухах листків. Прилистки коричневі, яйцеподібні, по краю війчасті, нижні зрощені, а верхні — вільні, трикутні. Листки в нижній частині стебла на довгих черешках, у верхній — на коротких, зверху голі, знизу притиснуто запушені, складні, непарнопірчасті, кожен листок складається з 6-25 пар довгастих, дрібних листочків. Жилкування пірчасте.
Суцвіття — густі китиці завдовжки 14-20 см, розташовані на довгих, безлистих квітконосах. Приквітки ланцетні, загострені, плівчасті, завдовжки 2,5-3 мм. Квітконіжки завдовжки 2-2,5 мм. Чашечка коротко запушена, завдовжки 3-6 мм. Віночок завдовжки 7-10 мм, від блідо-рожевого до майже фіолетового, з великим округлим смугастим прапорцем.
Плід — однонасінний, напівкулястий, по гребеню коротко зубчастий біб, завдовжки 4-5 мм.[4] Під час дозрівання він не розкривається, а опадає. Насінина довгаста, коричнева, з дрібно запушеною поверхнею.
Диплоїдний набір хромосом складає 14, або 7 пар.
Поширення та екологія ред.
Ареал виду широкий і охоплює терени Центральної та Східної Європи, Кавказ і південь Сибіру. На півночі зона розповсюдження доходить до східних балтійських країн, де, втім, ця рослина доволі рідкісна.
В Україні зростає на лісових галявинах, в чагарниках, на степових схилах і суходільних луках — в західному Лісостепу і західній частині Степу. Кормова[3].
Рослина світлолюбна, морозо- та посухостійка.[5] Росте на суходільних луках, у степах, по краях чагарникових заростей, на кам'янистих виходах породи, інколи на піщаних ґрунтах.
Пагони відновлення закладаються у жовтні, зимують під відмерлим листям і торішніми пагонами і починають свій ріст у березні. Цвітіння триває з травня до початку серпня, плодоношення відбувається у липні-серпні.
Значення і статус виду ред.
Медодайна рослина. В Україні культивується. Також кормова рослина для худоби, лікарська рослина. Трава еспарцету піщаного багата на каротин, аскорбінову кислоту, плоди містять 7-8 % олії.[6]
Також містить флавоноїди кверцетин, астрагалін[en], формонетін[en], гіперозид, 7-гідрокси-6,4'-діметилоксиізофлавон, ізокверцетин[en], кемпферол, рутин, вестітол.[7]
Внесений до Червоних книг Естонії і Латвії.[4]
Синоніми ред.
- Hedysarum arenarium Kit.
- Onobrychis arenaria subsp. arenaria
- Onobrychis borysthenica (Sirj.) Klokov
- Onobrychis brachypus Vassilcz.
- Onobrychis sativa
- Onobrychis tanaitica Spreng.
- Onobrychis viciifolia sensu auct.fl.Ross.
- Onobrychis viciifolia subsp. arenaria (Kit.) Thell.[1]
Джерела ред.
- ↑ а б в The Plant List.(англ.)
- ↑ Onobrychis arenaria // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 200. (рос.)(укр.)
- ↑ а б [Эспарцет песчаный. Плантариум.ру (рос.). Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014. Эспарцет песчаный. Плантариум.ру (рос.)]
- ↑ Виктор Иванович Верещагин. Полезные растения Западной Сибири. Изд-во Академии наук СССР (Ленинградское отд-ние), 1959—346 стор., с. 303(рос.). Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
- ↑ Телятьев В. В. Полезные растения Центральной Сибири. Иркутск, Восточно-Сибирское книжное издательство,1985. — 384 с. с ил., с. 168 (рос.). Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
- ↑ Azimova, Shakhnoza S.; Vinogradova, Valentina I. (2013). Natural Compounds. Flavonoids. doi:10.1007/978-1-4614-0535-1. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
Посилання ред.
- Еспарцет піщаний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 152. — ISBN 5-88500-055-7.
- Еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria). Сайт Фітоаптека [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]