Відкрити головне меню

Ерік Готьє

Французький кінооператор

Е́рік Ґотьє́ (фр. Éric Gautier; нар. 2 квітня 1961, Париж, Франція) — французький кінооператор.

Ерік Ґотьє
фр. Éric Gautier
Silver - replace this image male.svg
Дата народження 2 квітня 1961(1961-04-02) (58 років)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія оператор
Alma mater Університет Париж III
Роки активності 1982 — наш час
IMDb ID 0310341
Нагороди та премії
Сезар (1999)
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фото Еріка Ґотьє

БіографіяРедагувати

Ерік Ґотьє народився 2 квітня 1961 року в Парижі, Франція в сім'ї інженера-будівельника[1]. В юнацькі роки Ерік захоплювався музикою, і у віці одинадцяти років грав на фортепіано і органі. Вивчав кіно в Університеті Париж III Нова Сорбонна; у 1982 році закінчив Вищу національну школу Луї Люм'єра[2]. Працював асистентом оператора у Бруно Нюйттена на фільмі Алена Рене «Життя — це роман» (1982), знімав рекламні фільми, короткометражні стрічки. Перший самостійний фільм, що приніс йому популярність, — «Життя мерців» Арно Деплешена (1990).

Ерік Ґотьє працював також з такими режисерами, як Аньєс Варда, Олів'є Ассаяс, Ален Рене, Клод Беррі, Патріс Шеро та іншими. У 1999 році за операторську майстерність у фільмі Патріса Шеро «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом» отримав премію «Сезар» як найкращий оператор. Після цього Ґотьє ще 6 разів номінувався на цю нагороду, але перемоги не отримав.

Особисте життяРедагувати

Ерік Ґотьє був одружений до 1995 року, коли від раку у віці 32 років померла його дружина Валентина. Його нинішня партнерка Наталі Бутфо, акторка, з якою він має двох доньок, Сюзанну і Анжелу[1].

Фільмографія (вибіркова)Редагувати

Загалом як оператор Ерік Ґотьє працював над понад 65-ми фільмами (станом на початок 2016 року).[3]

Рік Назва Оригінальна назва Режисер/Примітки
1987 Повернення Жан-Моріса Le retour de Jean-Maurice Філіп Демонто
1988 Кіно нашого часу Cinéma, de notre temps серіал
1991 Життя мерців La vie des morts Арно Деплешен
1993 Пуп землі Le nombril du monde Аріель Зейтун
1993 Усі хлопчики і дівчатка свого віку… Tous les garçons et les filles de leur âge… серіал
1994 Ніхто мене не любить Personne ne m'aime Маріон Верну
1994 Улюблений син Le fils préféré Ніколь Гарсія
1994 Сто і одна ніч Симона Сінема Les cent et une nuits de Simon Cinéma Аньєс Варда
1996 Як я обговорював... (моє сексуальне життя) Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle) Арно Деплешен
1996 Ірма Веп Irma Vep Олів'є Ассаяс
1996 Кохання плюс… Love, etc. Маріон Верну
1996 Тіко Мун Tykho Moon Енкі Білал
1998 Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом Ceux qui m'aiment prendront le train Патріс Шеро
1999 Пола Х Pola X Лео Каракс
2000 Сентиментальні долі Les destinées sentimentales Олів'є Ассаяс
2000 Естер Кан Esther Kahn Арно Деплешен
2000 Пристрасно Passionnément Бруно Нюйттен
2000 Інтим Intimacy Патріс Шеро
2001 Сильні душі Les âmes fortes Рауль Руїс
2001 Коротка переправа Brève traversée Катрін Брейя
2002 Домогосподарка Une femme de ménage Клод Беррі
2002 Його брат Son frère Патріс Шеро
2004 Щоденники мотоцикліста Diarios de motocicleta Вальтер Саллес
2004 Очищення Clean Олів'є Ассаяс
2004 Королі та королева Rois et reine Арно Деплешен
2005 Один йде — інший залишається L'un reste, l'autre part Клод Беррі
2005 Габріель Gabrielle Патріс Шеро
2006 Париже, я люблю тебе Paris, je t'aime Вальтер Саллес і Даніела Томас,
Олів'є Ассаяс
2006 Серця Coeurs Ален Рене
2006 Як впізнати своїх святих A Guide to Recognizing Your Saints Діто Монтієль
2007 Тепер я йду у дику далечінь Into the Wild Шон Пенн
2008 Літній час L'heure d'été Олівь'є Ассаяс
2008 Різдвяна казка Un conte de Noël Арно Деплешен
2009 Штурмуючи Вудсток Taking Woodstock Енг Лі
2009 Дикі трави Les herbes folles Ален Рене
2010 Мірал Miral Джуліан Шнабель
2010 Троянди у кредит Roses à crédit Амос Гітай/телевізійний
2012 Ви ще нічого не бачили Vous n'avez encore rien vu Ален Рене
2012 На дорозі On the Road Вальтер Саллес
2012 Щось у повітрі Après mai Олів'є Ассаяс
2012 Капітал Le capital Коста-Гаврас
2014 Вір Believe серіал
2014 Принцеса Монако Grace of Monaco Олів'є Даан
2015 Алоха Aloha Кемерон Кроу
2015 Гічкок/Трюффо Hitchcock/Truffaut Кент Джонс
2015 Рабин, останній день Rabin, the Last Day Амос Гітай

Визнання та нагородиРедагувати

Нагороди і номінації Еріка Ґотьє[4]
Рік Категорія Номінант Результат
Премія «Сезар»
1999 Найкраща операторська робота Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом Нагорода
2001 Сентиментальні долі Номінація
2005 Очищення Номінація
2006 Габріель Номінація
2007 Серця Номінація
2009 Різдвяна казка Номінація
2010 Дикі трави Номінація
Приз Європейської кіноакадемії
2001 Найкращий європейський кінооператор Інтим Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
2004 Технічний Гран-прі Клан
Щоденники мотоцикліста
Нагорода
Премія Незалежний дух
1900 Найкращий оператор Щоденники мотоцикліста Нагорода
Премія BAFTA
2005 Найкращий оператор Щоденники мотоцикліста Номінація
Премія «Люм'єр»
2008 Найкраще технічне досягнення Тепер я йду у дику далечінь Нагорода

ПриміткиРедагувати

  1. а б Champenois, Sabrina (3 листопада 2009). Elément moteur. Libération (фр.). Процитовано 22.01.2016. 
  2. Labarussiat, Alexandre (1 листопада 2011). Éric Gautier (фр.). AlloCiné. Процитовано 22.01.2016. 
  3. Фільмографія Еріка Ґотьє на сайті IMDb
  4. Нагороди на номінації Еріка Ґотьє на сайті IMDb(англ.)

ПосиланняРедагувати