Вікіпедія

Ернст Роденвальдт

Ернст Роберт Карл Роденвальдт (нім. Ernst Robert Carl Rodenwaldt; 5 серпня 1878, Берлін — 4 липня 1965, Рупольдінг) — німецький гігієніст, дослідник тропічних хвороб і військовий медик, генерал-майор медичної служби резерву вермахту.

Ернст Роденвальдт
нім. Ernst Robert Carl Rodenwaldt
Народився5 серпня 1878(1878-08-05)[1][2]
Берлін, Німецький Райх[1]
Помер4 червня 1965(1965-06-04)[1][2] (86 років)
Рупольдінг, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьracial hygienist, викладач університету, військовий лікар, лікар, гігієніст, ботанік
Галузьмедицина[3], гігієна[3], тропічна медицина[3] і тропічні хвороби[3]
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Знання мовнімецька[3]
ЗакладКільський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
УчасникПерша світова війна
ЧленствоГайдельберзька академія наук, Леопольдина і Q1504361?
Військове званняГенерал-майор медичної служби
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Брати, сестриГергарт Роденвальдт
Нагороди
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Медаль Червоного Хреста (Пруссія)
Медаль Червоного Хреста (Пруссія)
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Медаль «Імтияз»
Медаль «Імтияз»
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Почесний знак «За вірну службу»
Почесний знак «За вірну службу»

Біографія

ред.

Син професора гімназії, старший брат археолога Гергарта Роденвальдта. В 1897-98 роках служив однорічним добровольцем в Імперській армії, одночасно почав вивчати медицину в Берлінській військово-медичній академії імені імператора Вільгельма, де склав державний іспит 30 січня 1903 року. В 1904 році здобув ступінь доктора медицини. В 1909-13 роках працював колоніальним лікарем у Того, де боровся з віспою і малярією, а також удосконалив акушерство. Під час Першої світової війни служив військовим медиком у Малій Азії і Османській імперії, де зміг досягти значних успіхів у боротьбі з малярією, тифом, холерою та черевним тифом. Контролював німецькі шпиталі в Єрусалимі. В 1921-34 роках боровся з малярією в Ост-Індії. Роденвальдт вважався провідним світовим експертом з малярії. В 1928 році призначений інспектором служби охорони здоров'я, в 1932 році інститут Айкмана в Джакарті.

1 березня 1932 року вступив у зарубіжну організацію НСДАП, членом якої був до 25 лютого 1933 року. В 1934 році очолив кафедру гігієни Кільського університету, в 1935 році — Гайдельберзького університету. Викладав обов'язкові лекції з расової гігієни. З початком Другої світової війни призваний на військово-медичну службу. В 1940 році очолив Інститут тропічної медицини та гігієни при Військово-медичній академії і став консультантом начальника медичної служби з питань тропічної медицини. Давав наукову оцінку експериментам над людьми, проте відмовився викладати на кафедрі расової гігієни в Мюнхені чи працювати в Берлінському інституті спадкових досліджень. Працював у Франції (Бордо), Нідерландах, Бельгії, Італії, Північній Африці і на Балканах. В 1943-44 роках приділяв особливу увагу зараженому малярією району навколо абатства Монте-Кассіно.

Наприкінці війни потрапив у британський полон, декілька місяців був тюремним лікарем у Камбрії. На початку 1946 року звільнений і повернувся в Німеччину. Під час першого етапу денацифікації визнаний «другорядним злочинцем». В 1948 році виправданий і став викладачем Гайдельберзького університету. В 1951 році очолив геомедичний дослідницький центр Гайдельберзької академії наук. До кінця життя був консультантом численних організацій. Роденвальдт вплинув на створення медичної служби бундесверу, був членом консультативної ради Федерального міністерства економічної співпраці і брав участь у міжнародній фінансовій допомозі.

Нагороди

ред.

Вшанування пам'яті

ред.
  • На честь Роденвальдта назвали:
    • Гігієнічний інститут Республіки Того імені Ернста Роденвальдта (30 листопада 1967)
    • Інститут військової медицини і гігієни імені Ернста Роденвальдта (15 грудня 1967). У березні 1998 року перейменований на Центральний інститут санітарної служби бундесверу.
  • Пам'ятний рельєф у Того (5 серпня 1978)

Бібліографія

ред.
  • Aufnahme des geistigen Inventars Gesunder als Maßstab für Defektprüfungen bei Kranken, Halle 1904 (Dissertation)
  • Studien zur Morphologie der Mikrofilarien, in: „Archiv für Schiffs- und Tropenhygiene“ Nr. 12, 1908, Beiheft, S. 406–18
  • Zur Frage der Chininresistenz der Plasmodien der menschlichen Malaria, 1919 (Habilitationsschrift)
  • Malaria und Küstenform, 1925
  • Die Mestizen von Kisar, herausgegeben durch die Mededeelingen van den Dienst der Volksgezondheit in Nederlandsch-Indiï, 2 Bände, Batavia 1927
  • Untersuchungen über die Malaria in Tandjong Priok
  • Die Indoeuropäer Niederländischen Ostindiens, in: „Archiv für Rassen- u. Gesellschaftsbiologie“ Nr. 24, 1930, S. 104-20
  • Geomorphologische Analyse als Element der Seuchenbekämpfung, in: „Hippokrates“ Nr. 6, 1935, S. 375-81, 418-25
  • Einführung in die Hygiene und Seuchenlehre (mit Prof. Dr. Heinrich „Heinz“ Zeiss), zwischen 1936 und 1943 insgesamt fünf Auflagen, Ferdinand Enke Verlag, Stuttgart
  • Wie bewahrt der Deutsche die Reinheit seines Blutes in Ländern mit farbiger Bevölkerung, in: „Auslandsdeutsche“, Nr. 19, 1936, S. 523-628
  • Tropenhygiene, Stuttgart 1938
  • Die Rückwirkung der Rassenmischung in den Kolonialländern auf Europa, 1938
  • Das Rassenmischungsproblem, in: „Reichs-Gesundheitsblatt“ Nr. 52, 1938, Beiheft 4, S. 70-73
  • Rassenbiologische Probleme in Kolonialländern, in: Deutsche Medizinische Wochenschrift Nr. 65, 1939, S. 1029-32
  • Beobachtungen bei einem Durchbruch der Lagune in Anecho (Togo, Afrika) nach See, in: „Geologie der Meere und Binnengewässer“ Nr. 3, 1939, 273–283
  • Allgemeine Rassenbiologie der Menschen, in: „Handbuch der Erbbiologie der Menschen“, 1940, S. 645-78
  • Hygiene in ihren Grundzügen, 1949 (Lehrbuch)
  • Lehrbuch der Hygiene, 1951 (Standardwerk; mit Richard Ernst Bader)
  • Welt-Seuchen-Atlas – Weltatlas der Seuchenverbreitung und Seuchenbewegeng, drei Bände, Falk-Verlag, Hamburg 1952 bis 1961
  • Untersuchungen über die Biologie des venezianischen Adels, in: „Homo“ Nr. 8, 1957, S. 1-26
  • Ein Tropenarzt erzählt sein Leben, Stuttgart 1957 (Autobiographie)
  • Leon Battista Alberti – ein Hygieniker der Renaissance, herausgegeben von Helmut J. Jusatz, Springer-Verlag, Heidelberg 1968

Література

ред.
  • Wolfgang U. Eckart: Generalarzt Ernst Rodenwaldt; in: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Von den Anfängen des Regimes bis Kriegsbeginn Bd. 1, Primus-Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 210–222.
  • Wolfgang U. Eckart, Christoph Gradmann: Hygiene. In: Wolfgang U. Eckart, Volker Sellin, Eike Wolgast (Hrsg.): Die Universität Heidelberg im Nationalszialismus. Springer, Heidelberg 2006, ISBN 978-3-540-21442-7, S. 697–719; hier: S. 701–718 (Ernst Robert Carl Rodenwaldt – Ausbildung und deutscher Kolonialdienst).
  • Wolfgang U. Eckart: Rodenwaldt, Ernst. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 1256 f.
  • Manuela Kiminus: Ernst Rodenwaldt. Leben und Werk. Diss. med. Univ. Heidelberg 2002.
  • Michael Kutzer: Rodenwaldt, Ernst Robert Karl. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 21, Duncker & Humblot, Berlin 2003, ISBN 3-428-11202-4, S. 697 f. (Digitalisat).
  • Wolfgang U. Eckart: Von Kommissaren und Kamelen. Heinrich Zeiss – Arzt und Kundschafter in der Sowjetunion 1921–1931. Schöningh, Paderborn 2016, Seiten 28, 46, 49, 64, 69. ISBN 978-3-506-78584-8.
  • Rainer Keilbach: Professor Dr. med. Dr. phil. h. c. Ernst Rodenwaldt, Generalarzt z. V., in: Orden und Ehrenzeichen-Magazin 6. Jahrgang, Heft 30 (April 2004), S. 2–7

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #116579277 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Роденвальдт&oldid=41142922