Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Народився 5 березня 1889 року в Герсбруці (Баварія). З 1 жовтня 1908 року в рядах Баварської армії, один рік служив у 14-му піхотному полку «Гартман». Після закінчення служби був звільнений у запас, через рік продовжив службу. У 1911 році вступив до Мюнхенської військової школи. Після початку Першої світової війни у вересні 1914 року відправився на фронт, але в грудні був поранений і відправився на лікування. З 1915 року командир роти 23-го Баварського резервного піхотного полку. З 12 серпня 1916 по 15 грудня 1917 перебував у французькому полоні, 8 серпня 1918 р. інтернований у Швейцарію, звідки повернувся на батьківщину. 22 березня 1918 звільнився у званні капітана.

Міжвоєнні рокиРедагувати

Після закінчення війни Денер служив у рейхсвері командиром роти в різних полках. У січні 1929 року переведений в штаб 6-ї дивізії в VI військовому окрузі. 1 лютого 1931 отримав звання майора. У 1934 році призначений командиром 2-го батальйону 18-го піхотного полку, а потім 2-го піхотного батальйону полку «Мюнстер». У липні 1934 року проведений в підполковники, один рік відвідував Військово-спортивну школу для командирів батальйонів у Вюнсдорфі. У жовтні 1936 року проведений в полковники.

Друга світова війнаРедагувати

 
Денер (п'ятий праворуч) на лаві підсудних

На початку Другої світової війни Денер командував 87-м піхотним полком у 36-тій піхотній дивізії (12-й військовий округ). 1 жовтня 1940 він був проведений в генерал-майори, 22 листопада 1940 очолив 106-ту піхотну дивізію з 6-го військового округу, 12-ї хвилі мобілізації. Дивізія до червня 1941 року проходила підготовку в Кельні. У складі групи армій «Центр» дивізія брала участь в операції «Барбаросса» і наступала спочатку на Смоленськ, а потім на Москву. В ході операції «Тайфун» 4-та танкова армія в боях під Москвою зазнала ряд поразок і змушена була відступити. До травня 1942 року від 106-ї піхотної дивізії, яка воювала в 15-тій армії, залишилася одна бойова група. 1 жовтня 1942 Денер був проведений в генерал-лейтенанти і очолив 82-й армійський корпус, а 1 грудня 1942 був проведений і в генерали піхоти.

15 липня 1943 року, Денер був переведений на південно-західний фронт, на Балкани, де очолив 69-тий резервний (пізніше 69-й армійський) корпус, який воював у Хорватії проти тітовських партизан. До 31 березня 1944 він командував корпусом. 5 серпня 1944 призначений правонаступником генерала піхоти Теодора Гейба, який був поранений у сутичці з французькими партизанам (помер 26 листопада 1944) і очолив армійські частини на півдні Франції. Після відступу Вермахту з південної і західної частин Франції, 17 листопада 1944 залишив свою посаду і був переведений в резерв. Станом на 22 січня 1945 залишався генералом для особливих доручень в групі армій «A». 8 травня 1945 потрапив у полон до американців, звідки звільнився тільки у 1947 році.

Після війниРедагувати

На Нюрнберзькому процесі над генералами південно-східного фронту (або процесом по заручниках) Денер став підсудним і був звинувачений у масових вбивствах цивільного населення (особливо під час операції «Пантера» в хорватських землях Кордун і Бановина). 19 лютого 1948 засуджений до семи років позбавлення волі. Однак у ході дискусій про переозброєння Західної Німеччини й на тлі Корейської війни за рішенням верховного комісара Джона Макклоя і при підтримці Консультативної ради з помилування військових злочинців на чолі з Девідом Пеком від 31 січня 1951 Денер був помилуваний. 3 лютого 1951 Денер і ще 32 інших засуджених покинули військову в'язниці Ландсберг[1].

Помер 13 вересня 1970 року в Кенігштайні-ім-Таунусі (земля Гессен).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Norbert Frei: Vergangenheitspolitik. Beck, München 1996, S. 222—223.
  2. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 131.
  3. Veit Scherzer (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 (de). Ranis/Jena: Scherzers Militaer-Verlag. с. 268. ISBN 978-3-938845-17-2. 
  4. Fellgiebel 2000, p. 134.

ЛітератураРедагувати

  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich — Wer war was vor und nach 1945, Frankfurt am Main, 2. Auflage: Juni 2007, S. 104.
  • Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedberg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 978-3-7909-0284-6.
  • Scherzer, Veit. Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. — Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-938845-17-2.

ПосиланняРедагувати