Ернесто Бурцальї
Ернесто Бурцальї (італ. Ernesto Burzagli, 7 червня 1873, Модена — 13 вересня 1944, Монтеваркі) — італійський адмірал та політик. Начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1927—1931 років.
| Ернесто Бурцальї | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Народження |
7 червня 1873[1] Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія[1] | |||||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
13 вересня 1944[1] (71 рік) Монтеваркі, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія[1] | |||||||||||||||||||||||||||
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||||||||||||||||||||||||||
| Звання | адмірал | |||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви |
Італійсько-турецька війна Перша світова війна | |||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||||
 Ернесто Бурцальї у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||
_BAR.png){kind=small}
Біографія ред.
Ернесто Бурцальї народився 7 червня 1873 року в Модені. У 1887 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1892 році у званні гардемарина. Після закінчення академії ніс службу на різних кораблях, зокрема на борту броненосців «Франческо Морозіні» та «Італія». Отримавши звання лейтенанта, командував міноносцем. Протягом 1904-1906 років був військово-морським аташе в посольстві Італії в Токіо. У 1905 році він був свідком захоплення Порт-Артураю Також він удостоївся аудієнції в Імператора Мейдзі.
У 1912 році у званні капітана III рангу командував новозбудованим есмінцем «Інтрепідо».
У1914 році отримав звання капітана II рангу. Під час Першої світової війни командував ескадрою есмінців (флагманський корабель - «Вінченцо Джованні Орсіні»). Протягом 1916-1917 років був заступником начальника штабу флоту. У 1917 році отримав звання капітана I рангу. За участь у війні був удостоєний звання офіцера Савойського військового ордена.
Після закінчення війни, у 1919 році Ернесто Бурцальї був переведений в Албанію, де був призначений начальником військово-морської бази у Валоні. У 1920 році, під час албанського повстання, здійснив низку розвідувальних польотів над позиціями противника, за що був нагороджений Бронзовою медаллю «За військову доблесть». У вересні-жовтні 1920 року був президентом італійсько-албанської комісії з врегулювання ситуації в Албанії.
З лютого 1921 року по лютий 1923 року Ернесто Бурцальї командував крейсером «Лібія». На його борту протягом 1921-1922 років здійснив навколосвітній похід, під час якого відвідав, зокрема, США та Австралію. Після повернення отримав звання контрадмірала та був призначений керівником Військово-морської академії та Інституту морської війни (італ. Istituto di Guerra Marittima). У 1926 році отримав звання дивізійного адмірала. Під час керівництва академією у 1927 році написав 4-томний «Підручник штурмана» (італ. Manuale dell'Ufficiale di Rotta), який був перекладений низкою мов.
У 1927 році був призначений начальником генерального штабу ВМС Італії і перебував на цій посаді до кінця 1931 року. У 1928 році отримав звання ескадреного адмірала. У 1930 році брав участь у Лондонській морській конференції.
У 1933 році був призначений сенатором Італійського королівства. 7 червня 1936 року вийшов у відставку у зв'язку зі досягненням граничного віку служби та поселився у Монтеваркі. Він був противником політики Муссоліні щодо втягнення Італії у війну на боці Осі. У 1940 році отримав звання адмірала флоту.
Навесні 1944 року Ернесто Бурцальї відкинув пропозицію співпраці з Італійською соціальною республікою. Але через похилий вік та стан здоров'я він не був заарештований. Помер 13 вересня того ж року у Монтеваркі.
Нагороди ред.
Італійські ред.
Офіцер Савойського військового ордена
Бронзова медаль «За військову доблесть»
Кавалер Великого хреста Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Кавалер Великого Хреста Ордена Корони Італії
Маврикіанська медаль заслуг за 10 п'ятиліть бездоганної військової кар'єри
Пам'ятна медаль за кампанії в Африці
Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
Пам'ятна медаль італо-австрійської війни 1915—1918
Медаль «В пам'ять об'єднання Італії»
Медаль Перемоги
Почесна медаль за довголітнє судноводіння
Іноземні ред.
Командор I класу Ордена Білої троянди (Фінляндія)
Кавалер Ордена Почесного легіону (Франція)
Кавалер Ордена Вранішнього Сонця (Японія)
Кавалер Ордена Священного скарбу (Японія)
Почесна медаль Югун Кішо російсько-японської війни (Японія)
Кавалер Ордена Лазні (Велика Британія)
Великий офіцер Ордена Алауітського трону (Марокко)
Великий офіцер ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)
Командор Ордена «Сонце Перу»
Пам'ятна медаль на честь століття незалежності (1821-1921) (Перу)
Великий офіцер Авіського ордена (Португалія)
Великий офіцер Ордена Зірки Румунії
Кавалер Ордена Святої Анни (Росія)
Кавалер Великого хреста Хреста Морських заслуг (Іспанія)
Військово-морський хрест (США)
.svg){kind=small}
_pasador.svg){kind=small}
Джерела ред.
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернесто Бурцальї- Ернесто Бурцальї на сайті Dizionario biografico degli italiani (італ.)
- Ернесто Бурцальї на сайті Сенату (італ.)
