Відкрити головне меню

Ергард Бріцке (Ергард Вікторович Бріцке; 8 (20) січня 1877(18770120), Рига — 28 вересня 1953, Москва) — латвійський хімік і металург.

Ергард Бріцке
Народився 8 (20) січня 1877
Аркадак, Балашовський повіт[d], Саратовська губернія, Російська імперія[1]
Помер 28 вересня 1953(1953-09-28)[1] (76 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Q16351408? (1903)
Заклад Ризький технічний університет, Російський економічний університет імені Плеханова, Московський державний технічний університет імені Баумана, Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва[d] і All-Russian Scientific-Research Institute Of Mineral Resources named after N.M. Fedorovsky[d]
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Батько Viktor Georg Britzke[d]
Діти Maximilian Britzke[d]
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Академік АН СРСР (з 1932, член-кореспондент з 1931), 1936—1939 — віце-президент АН СРСР. З 1910 — професор. З 1919 — член колегії науково-технічного відділу ВРНГ. Брав активну участь у хімізації народного господарства СРСР. Основні роботи Бріцке присвячені фізико-хімічній переробці металургійної сировини і виробництва мінеральних добрив.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Брицке Эргард Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ДжерелаРедагувати