Відкрити головне меню

Ергард Бріцке (Ергард Вікторович Бріцке; 8 (20) січня 1877(18770120), Рига — 28 вересня 1953, Москва) — латвійський хімік і металург.

Ергард Бріцке
Народився 8 (20) січня 1877
Аркадак, Балашовський повіт[d], Саратовська губернія, Російська імперія[1]
Помер 28 вересня 1953(1953-09-28)[1] (76 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Rīgas politehniskais institūts[d] (1903)
Заклад Ризький технічний університет, Російський економічний університет імені Плеханова, Московський державний технічний університет імені Баумана, Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва[d] і All-Russian Scientific-Research Institute Of Mineral Resources named after N.M. Fedorovsky[d]
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Батько Viktor Georg Britzke[d]
Діти Maximilian Britzke[d]
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Академік АН СРСР (з 1932, член-кореспондент з 1931), 1936—1939 — віце-президент АН СРСР. З 1910 — професор. З 1919 — член колегії науково-технічного відділу ВРНГ. Брав активну участь у хімізації народного господарства СРСР. Основні роботи Бріцке присвячені фізико-хімічній переробці металургійної сировини і виробництва мінеральних добрив.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Брицке Эргард Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ДжерелаРедагувати