Вікіпедія

Енн Фаусто-Стерлінг

американська сексологиня

Енн Фаусто-Стерлінг ( уродж. Стерлінг ; народилася 30 липня 1944 року) — американська сексологиня, авторка багатьох творів про соціальне конструювання статі, сексуальну (гендерну) ідентичність, гендерні ролі та інтерсексуальність. Почесна професорка біології та гендерних досліджень Браунського університету імені Ненсі Дьюка Льюїса [4].

Енн Фаусто-Стерлінг
англ. Anne Fausto-Sterling
Народилася 30 липня 1944(1944-07-30)[1] (79 років)
Квінз, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Місце проживання Провіденс
Країна  США
Діяльність біолог, викладачка університету
Alma mater Браунський університет
Галузь біологія
Заклад Браунський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[2]
У шлюбі з Paula Vogeld[3]
Особ. сторінка annefaustosterling.com
CMNS: Енн Фаусто-Стерлінг у Вікісховищі

Життєпис ред.

Е. Фаусто-Стерлінг народилася у родині письменників. Її мати, Дороті Стерлінг, була відомою письменницею та істориком[5]. В 1965 році Е. Фаусто-Стерлінг отримала ступінь бакалавра мистецтв із зоології в Університеті Вісконсіна. В 1970 році захистила дисертацію та отримала ступінь доктора філософії в генетиці розвитку в Університеті Брауна. Після отримання наукового ступеню їй запропонували роботу на посаді професора біології та гендерних досліджень у Університеті Брауна.

У статті 1993 року під назвою "The Five Sexes", Е. Фаусто-Стерлінг описала уявний експеримент, у якому розглянула альтернативну модель гендеру, що містить п'ять статей: чоловічу, жіночу, мерм, ферм і герм [6]. Пізніше вона сказала, що стаття «передбачалася як провокаційна, але я також писала, залишаючись серйозною" [7].

Е. Фаусто-Стерлінг написала дві книги для широкого загалу читачів. Перша з цих них, "Міфи про гендер", була вперше опублікована в 1985 році [8] Її друга книга, «Секс тіла: гендерна політика та конструювання сексуальності», була опублікована в 2000 році [9] [10]. У книзі вона намагалася «переконати читачів у необхідності теорій, які допускають багато людських варіацій і які об’єднують аналітичні можливості біологічного та соціального в систематичний аналіз людського розвитку» [11].

У 2004 році вона одружилася з Паулою Фогель, американською драматургинею, професоркою Єльського університету, лауреаткою Пулітцерівської премії[5].

Е. Фаусто-Стерлінг також була членом редакційної колегії журналу Perspectives in Biology and Medicine і консультативної ради феміністського академічного журналу Signs[12] [13]. У 2014 році звільнилася з Браунського університету після 44 років праці там[14].

Прийняття ред.

Ще у 1985 році Елейн Кендалл, у рецензії після виходу книги "Myths of Gender "у Los Angeles Times, написала, що «її найдраматичніші та найцінніші розділи зосереджені на затяжних освітніх помилках, які діють, щоб утримати жінок від «важких» наук і від таких прибуткових галузей, як інженерія, замість цього відводячи їх убік на низькооплачувану кар’єру в гуманітарних науках або професії «доглядальниці»[15]. У видавництві Publishers Weekly описали книгу "Sexing the Body " Е. Фаусто-Стерлінг як «проникливу», заявивши, що вона «кидає серйозні виклики науковим дослідженням, створенню соціальної політики та майбутньому феміністської та гендерної теорії»[16].

У 2016 році історик науки Евелін М. Хаммондс назвала Енн Фаусто-Стерлінг однією з найвпливовіших вчених -феміністок свого покоління[17].

Аргумент сексуального континууму Енн Фаусто-Стерлінг не набув такого ж значення в біологічних науках, як у гендерних дослідженнях[18]. Французька антропологиня Пріссіль Турей назвала дослідження Енн Фаусто-Стерлінг виключним випадком, результати якого не змогли створити консенсусу чи суперечок серед біологів[19].

Психолог Сюзанна Кесслер у своїй книзі «Уроки інтерсексуалів» (1998) розкритикувала аналіз Е. Фаусто-Стерлінг в статті «П’ять статей», оскільки він «все ще надає геніталіям... статус первинного значення та ігнорує той факт, що в повсякденному світі гендерні атрибути визначаються без доступу до огляду статевих органів». Далі С. Кесслер відзначила, що «першість у повсякденному житті має та стать, яка виконується, незалежно від конфігурації тіла під одягом»[20]. Через два роки у більш пізній статті під назвою «П’ять статей, перегляд» (2000) Е. Фаусто-Стерлінг погодилася із запереченнями С. Кесслер проти її теорії п’яти статей[7].

У 2002 році лікар і психолог Леонард Сакс розкритикував теорію сексуального континууму Е. Фаусто-Стерлінг. На його думку, її твердження про те, що близько 1,7% новонароджених є інтерсексуальними, є хибним, оскільки більшість станів, які вона вважала інтерсексуальними, не є інтерсексуальними з клінічної точки зору[21]. Філософ науки Девід Н. Стамос у 2011 році стверджував, що теорія Е. Фаусто-Стерлінг про статевий континуум є проблематичною, оскільки стать, на його думку, визначається типом гамет [22] .

Публікації ред.

Книги ред.

  • Myths of Gender: Biological Theories About Women and Men (вид. 2nd). New York: Basic Books. 1992. ISBN 0-465-04792-0.
  • Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality. New York: Basic Books. 2000. ISBN 0-465-07714-5.
  • Sex/Gender: Biology in a Social World. New York: Routledge. 2012. ISBN 978-0-415-88145-6.

Розділи книги ред.

  • Fausto-Sterling, Anne (2014). Nature. У Stimpson, Catherine R.; Herdt, Gilbert (ред.). Critical Terms for the Study of Gender (англ.). University of Chicago Press. с. 294—315. doi:10.13140/2.1.3621.3129. ISBN 978-0-2260-1021-2.

Див. також ред.

Список літератури ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132343355 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://www.nytimes.com/2004/09/26/fashion/weddings/paula-vogel-anne-faustosterling.html
  4. ↑ Anne Fausto-Sterling. vivo.brown.edu. Brown University. Процитовано 5 May 2022.
  5. ↑ а б Paula Vogel, Anne Fausto-Sterling. The New York Times. 26 вересня 2004. Процитовано 21 липня 2007.
  6. ↑ Fausto-Sterling, Anne (1993). The Five Sexes: Why male and female are not enough. The Sciences (March/April 1993): 20—24. doi:10.1002/j.2326-1951.1993.tb03081.x. ISSN 0036-861X — через ResearchGate.
  7. ↑ а б Fausto-Sterling, Anne (2000). The Five Sexes, Revisited. The Sciences. 40 (4): 18—23. doi:10.1002/j.2326-1951.2000.tb03504.x. ISSN 0036-861X. PMID 12569934 — через ResearchGate.
    Reprinted in: Baca Zinn, Maxine; Messner, Michael A.; Hondagneu-Sotelo, Pierrette, ред. (2016). Gender Through the Prism of Difference (вид. 5th). New York: Oxford University Press. с. 17—21. ISBN 978-0-1902-0004-6.
  8. ↑ Fausto-Sterling, Anne (1985). Myths of Gender: Biological Theories About Women and Men (вид. 1st). New York: Basic Books. ISBN 0-4650-4790-4.
  9. ↑ Stanley, William B. (2001). Deconstructing the discourse of sexual dimorphism: rethinking, bending, and crossing sexual boundaries. The Journal of Sex Research. 38 (1): 83—86. doi:10.1080/00224490109552072. ISSN 0022-4499. JSTOR 3813268.
  10. ↑ Tiefer, Leonore (April 2000). Review: Hormone Mistreatment. The Women's Review of Books. 17 (7): 8—9. doi:10.2307/4023398. ISSN 0738-1433. JSTOR 4023398.
  11. ↑ Fausto-Sterling, Anne (2000). Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality. New York: Basic Books. с. ix. ISBN 0-465-07714-5.
  12. ↑ Editorial Board | JHU Press (англ.). Процитовано 31 серпня 2017.
  13. ↑ Masthead. Signs: Journal of Women in Culture and Society (амер.). 22 серпня 2012. Процитовано 31 серпня 2017.
  14. ↑ Davis, Riley (23 квітня 2014). Fausto-Sterling retires, leaving legacy across disciplines. Brown Daily Herald (амер.). Процитовано 12 червня 2021.
  15. ↑ Kendall, Elaine (24 December 1985). Book Review: Biologist Trashes Some Gender Myths. Los Angeles Times. с. 4. ISSN 0458-3035.
  16. ↑ Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality. Publishers Weekly. 31 January 2000.
  17. ↑ Hammonds, Evelynn M. (2016). Anne Fausto-Sterling. У Marso, Lori J. (ред.). Fifty-One Key Feminist Thinkers (англ.). Routledge. ISBN 978-1-317-19275-6.
  18. ↑ Borghini, Andrea; Casetta, Elena (2019). Brill's Companion to the Philosophy of Biology: Entities, Processes, Implications (англ.). BRILL. с. 181. ISBN 978-90-04-40016-0.
  19. ↑ Touraille, Priscille (2011). Déplacer les frontières conceptuelles du genre. Journal des Anthropologues (фр.) (124–125): 49—69. doi:10.4000/jda.5267.
  20. ↑ Kessler, Suzanne J. (1998). Lessons from the Intersexed. Rutgers University Press. с. 90. ISBN 978-0-8135-2529-7.
  21. ↑ Sax, Leonard (August 2002). How common is intersex? a response to Anne Fausto-Sterling. Journal of Sex Research. 39 (3): 174—178. doi:10.1080/00224490209552139. ISSN 0022-4499. PMID 12476264. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  22. ↑ Morgan, Gregory J.; Singh, Tina; Donovan, Sean; Watson, David J.; Boos, Jonathan; Hu, John; DeSchryver, Cassidy L.; Crosby, Brittany K.; Vilkeliskis, Tadas (2011). Does Evolutionary Theory Offer Insight into Epistemology, Consciousness, Sex, Race, Religion, Ethics, and the Meaning of Life?. Evolution: Education and Outreach (англ.). 4 (4): 701—705. doi:10.1007/s12052-011-0378-6. ISSN 1936-6434.

Подальше читання ред.

Зовнішні посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Фаусто-Стерлінг&oldid=42357780