Відкрити головне меню

Еміль Раковіце (рум. Emil Racoviţă; нар. 15 листопада 1868, Ясси — пом. 17 листопада 1947, Клуж-Напока) — румунський вчений-біолог, зоолог, ботанік і спелеолог. Доктор наук. Президент Румунської Академії (1926-1929). Дослідник Антарктиди.

Еміль Раковіце
рум. Emil Racoviţă
Emil Racoviță.jpg
Народився 15 листопада 1868(1868-11-15)[1]
Ясси, Румунія
Помер 17 листопада 1947(1947-11-17) (79 років)
Клуж-Напока, Румунія
Поховання
Громадянство Румунія Румунія
Діяльність зоолог, мандрівник-дослідник, ботанік, спелеолог, педагог, викладач університету, геолог
Alma mater Паризький університет
Сфера інтересів спелеологія, біологія, зоологія, ботаніка
Заклад Румунський інститут спелеології
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Henri de Lacaze-Duthiers[d]
Член Французька академія наук, Румунська академія, Зоологічне товариство Франції[d] і Паризька медична академія
Відомий завдяки: дослідженню Антарктиди, засновник біоспелеології

Еміль Раковіце у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Нащадок відомого волоського боярського роду Раковіце, що правили в Молдові в XVIII столітті.

До 1889 вивчав право в Паризькому університеті. Ще в студентські роки захопився природничими науками, зокрема, океанографією, в 1891 отримав ступінь бакалавра. Провів ряд досліджень в лабораторії в Баніюль-сюр-Мер (Франція). Під керівництвом професора-зоолога Ф. Лаказ-Дютье підготував дисертацію і в 1896 отримав ступінь доктора природничих наук.

У 1897-1899 брав участь в організованій Бельгійським королівським географічним товариством Антарктичній експедиції Адриена де Жерлаша. Разом з ним до складу експедиції на судні «Бельжіка» входили Руал Амундсен, Генрик Арцтовський, Антоні Добровольський і Фредерік Кук. В ході експедиції, що тривала до 1899, була проведена перша зимівля в Антарктиці, де він проводив інтенсивні дослідження океанічної фауни.

Після повернення з експедиції продовжував працювати в Баніюль-сюр-Мері, став наступником професора Ф. Лаказ-Дютье на посаді завідувача лабораторією.

У 1907 опублікував свою працю «Essai sur les problemes biospeologiques», що вважається першою роботою, присвяченою біоспелеології, науці про фауну печер. Згодом Раковіце створив першу підземну біологічну лабораторію і організував роботу по біоспелеології.

У 1920 повернувся до Румунії і очолив кафедру зоології в університеті Клуж-Напока, де створив перший в світі інститут спелеології. Його заступником став Рене Жаннель.

У 1922-1926 обирався в сенат Румунії. У 1926-1929 — Президент Румунської Академії.

У 1929-1930 — ректор університету Клуж-Напока. Автор цілої низки наукових робіт в області біоспелеології.

Був членом багатьох наукових товариств, входив до складу редакцій наукових журналів. Раковіце керував Інститутом спелеології з 1920 до своєї смерті в 1947.

Вибрані праціРедагувати

  • Cétacés (1903);
  • Essai sur les problèmes biospéologiques (1907);
  • Enumérations de grottes visitées (19071929);
  • La Spéologie. Une science nouvelle des anciens mystères souterrains (1927);
  • L’évolution et ses problèmes (1929).

ГалереяРедагувати

Пам'ятьРедагувати

Ім'я Еміля Раковіца присвоєно:

  • першій румунській полярній дослідницькій станції і печері в Антарктиці;
  • створеному ним Інституту спелеології;

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.