Еміль Коль
Еміль Коль (фр. Émile Cohl, ім'я при народженні — Еміль Ежен Жан Луї Курте (фр. Émile Eugène Jean Louis Courtet); 4 січня 1857 — 20 січня 1938) — французький художник-мультиплікатор, кінорежисер, сценарист, оператор, художник. Увійшов до історії кінематографу та мультиплікації як творець графічної анімації.
Еміль Коль | |
---|---|
фр. Émile Cohl | |
Дата народження | 4 січня 1857[1][2][…] |
Місце народження | Париж, Франція[2] |
Дата смерті | 20 січня 1938[1][2][…] (81 рік) |
Місце смерті | Вільжуїф[4] або Париж, Франція[2] |
Поховання | Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[5][6] |
Громадянство | Франція[7] |
Професія | карикатурист, кінооператор, карикатурист, аніматор, кінорежисер, оператор-постановник, сценарист, художник коміксів, унаочнювач |
Заклад | Publi-Cinéd[8] |
IMDb | ID 0169871 |
Еміль Коль у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Повна фільмографія включає понад триста фільмів, але більша частина з них нині безповоротно втрачено.
Працюючи в стилі свого вчителя, став досить відомим карикатуристом. Співпрацював із журналами La Nouvelle Lune[fr] (Новий місяць) та Homines d'aujourd-hui (Сучасники)[9]. Тоді ж працював фотографом.
Після 1900 співпрацює з гумористичними журналами та альманахами, наприклад журнал «Чорна кішка» (фр. Chat noir), де малює серії комічних пригод мальованого персонажа, близького до традицій лубка та коміксів. У одній із таких серій зобразив робітників, які просвердлюють підлогу гігантським свердликом.
Коли сценаристи «Гомона» використали його ідею, Коль вирушив зі скаргою до Леона Гомона, і той найняв його сценаристом[9]. Режисерську діяльність почав зі знімання трюкових фільмів на натурі (жанр, у якому працював Фейяд). Уже в березні 1908 року досяг успіху, поставивши фільм La course aux potirons (Гонитва за гарбузами)[9].
Того ж, 1908 року, покадрово знімаючи малюнки, вперше у світі[9] створює графічний мультфільм Фантасмагорія, а два його важливих відкриття — окремий малюнок кожної фази руху і знімання камерою, закріпленою вертикально, і сьогодні залишаються основними принципами роботи в мальованій мультиплікації.
Перший показ анімаційних фільмів відбувся 17 серпня 1908 року, на екрані театру «Жимназ» у Парижі[10]. Це був фільм «Фантасмагорія» з головним персонажем Фантошем. «Фантош» (від фр. fantoche, яке, своєю чергою, походить від італ. fantoccio) — лялька, маріонетка) — перший постійний персонаж Еміля Коля[10].
Свої картини Коль малював сам — кадр за кадром, а стрічка завдовжки лише 36 метрів містила 2000 кадрів. Еміль Коль також першим застосував засіб оживлення речей: «Живі сірники» (Les Allumettes animées; тема, до якої повертався кілька разів), «Жива газета», «Малюк Фауст» (Le Tout Petit Faust), зіставлення натурного предмета з мальованим персонажем, а також використав у мультиплікації фотографію.
Протягом 1909—1910 років створював для фірми «Гомон» трюкові стрічки, в яких застосовував переважно зворотне або покадрове знімання.
1912 року для компанії «Екліпс» перезнімає деякі зі своїх колишніх картин.
1913 року його запросили в «Еклер», і вже як співробітник цієї фірми, Коль їде до США, де працює для філії фірми «Еклер» у форті Лі (Нью-Джерсі). У Сполучених Штатах випускає серію «Снукумс», пригоди персонажа, якого створив художник Мак-Манус[en][9].
Повернувся до Франції напередодні Першої світової війни. Протягом 1917—1918 років створив серію з п'яти фільмів «Пригоди нікельованих ніг» (Les Aventures des Pieds Nickelés) про трьох бандитів.
Народився в Парижі 4 січня 1857 року. Дитинство пройшло в передмісті Лілля[9]. Був учнем ювеліра, фокусником[9]. Зацікавившись малюванням, вступив учнем до одного з найвідоміших на той час карикатуристів — Андре Жилля[en], який працював для журналів La Lune[en] (Місяць) та L'Éclipse[en] (Затемнення).
Після закінчення Першої світової війни доживав свої дні в притулку для бідних. У січні 1938 року загинув унаслідок нещасного випадку.
Фільмографія
ред.- 1908 — Гонитва за гарбузами
- 1908 — Фантасмагорія
- 1908 — Драма в маріонеток
- 1908 — Живі сірники
- 1908 — Готель тиші
- 1908 — Солдатик, який стане богом
- 1909 — Перетворення
- 1909 — Лампа, що бігає
- 1909 — Веселі мікроби
- 1908 — Сучасна школа
- 1910 — Музей гротесків
- 1910 — Налагоджувач мозку
- 1910 — Дванадцять подвигів Геракла
- 1910 — Малюк Фауст
- 1910 — Сон офіціанта
- 1910 — Художник-неоімпресіоніст
- 1911 — Пригоди клаптика паперу
- 1911 — Помста духів
- 1912 — Живі іграшки
- 1913 — Снукумс
- 1917 — Пригоди нікельованих ніг
- 1921 — Будинок Фантоша
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Cohl, Émile // Who's Who in Animated Cartoon: An International Guide to Film and Television's Award-Winning and Legendary Animators — NY: Hal Leonard LLC, 2006. — ISBN 978-1-55783-671-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ http://www.lips.org/bio_cohl_GB.html
- ↑ Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 70. — ISBN 978-2-86514-022-0
- ↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 213. — ISBN 978-2-914611-48-0
- ↑ RKDartists
- ↑ Bendazzi G. Foundations - The Golden Age — Taylor & Francis, 2016. — P. 54. — ISBN 978-1-138-85452-9
- ↑ а б в г д е ж Ж. Садуль. Всеобщая история кино. Том 1. — М.:"Искусство", 1958.
- ↑ а б Пионерский период анимации (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка)
Посилання
ред.- Асенин С. В. «Волшебники экрана» Первооткрыватели 3d-master.org (рос.)