Ежен Бюрнуф (фр. Eugène Burnouf, 8 квітня 1801 — 28 травня 1852) — відомий французьки історик і мовознавець, котрий займався вивченням буддизму XIX століття. Саме він зробив великий внесок у розшифрування давньоперсидського клинописного письма, переклад важливих буддійських сутр із санскриту і палі.

Ежен Бюрнуф
фр. Eugène Burnouf
Burnouf Eugène.jpg
Народився 8 квітня 1801(1801-04-08)[1][2]
Париж
Помер 28 травня 1852(1852-05-28)[3][1][2] (51 рік)
Париж
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність мовознавець, індолог
Alma mater Національна школа хартій
Заклад Колеж де Франс[4]
Посада Perpetual Secretaryd
Відомі учні Rudolf von Rothd
Член Академія надписів та красного письменства[5], Société Asiatiqued, Російська академія наук, Прусська академія наук і Баварська академія наук
Нагороди

CMNS: Ежен Бюрнуф на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Ежен Бюрнуф народився в Парижі, його батько – професор Жан-Луї Бюрнуф (1775—1844), також вчений-класик з чудовою репутацією. Серед багатьох робіт найбільшу популярність отримав переклад Тацита (6 томів, 1827—1833). Ежен вивчав санскрипт під керівництвом Антуан-Леонар Шезі, а також китайську мову у Рюмза. У 1826 і 1827 рр. вчений опублікував дві праці, які стосувалися мови палі разом із Крістіаном Лассеном і Observations grammaticales sur quelques passages de l'essai sur le Pali'

Пізніше він зайнявся розшифруванням авестійських рукописів, які привіз до Франціїї Анкетіль-Дюперрон. Завдяки його дослідженням Європейське наукове товариство вперше отримало змогу познайомитися із авестійською мовою. Він домігся того, щоб Vendidad Sade надруковали в техніці літографії. Проте досліджуючи Авесту, він більше надавав перевагу на інші, раніші роботи. Використовуючи список назв племен і народі, Бюрнуф і Лассен (хоча працювали незалежно один від одного, проте обмінювалися думками один одного) змогли визначити значення майже всіх знаків давньоперсидського клинописного письма, і таким чином, завершили усе те, що заклав Гротефренд. Приблизно в цей час Бюрнуф зробив важливий внесок у розшифрування давньоперсидського клинопису. Копії клинописних надписів із Персеполя були опубліковані Карстеном Нібуром набагато раніше, в 1778 році. Деякі висновки щодо давньоперсидського письма були зроблені й іншими вченими, ще раніше за Ежена Бюрнуфа.

У 1834 році Бюрнуф разом із датським філологом взялися за вивичення зенда, Ежен опублікував грандіозне дослідження, яке присвячене «Ясне» — дослідження, яке дало поштовх до формуванн нової епохи. Було виявлено подібність давнього санскрипту і зенда, саме це дало підставу вважати, що ці дві мови мають спільне походжнення, і доказувало спорідненість їх, точніше кажучи — єдність, народів, які розмовляли на цих двох мовах.

У 1836 році вчений виявив, що перша із надписів містить список сатрапій Дарія I. Завдяки цьому відкритті, він зміг опублікувати алфавіт із тридцяти букв. Більшість із них він розшифрував вірно. Проте раніше, перед цими подіями, друг Бюрнуфа, професор Лассен із Бонн також опублікував працю про Давньоперсидські надписи із Персополя. Науковці активно вели переписку, і твердження про те, що це Лассен самостійно оприділив імена сатрапій, а за тим встановив значення персидських символів спровокувало конфлікт між дослідниками. У 1837році Генрі Роулінсон зміг зробити копію набагато давніших надписів Behistun, які були із Персії. Саме ці надписи складалися із ідентичних текстів на трьох офційних моваї імперії (Король Персії Даріус, 522 до н. е.- 486 до н. е.): давньоперсидська, вавилонянин і мова Elamite. Роулінсон надіслав переклад вступних параграфів Королівсько-азіатській спільноті. Лассен і Бюрнуф просили перегляду і спробували затягнути публікації Роулінсона. У 1847 році перша частина Біографії Роулінсона була опублікована, інша, друга частина не з'являлася аж до 1849 року. Проте уже тоді завдання — розшифрування персидських клинописнів текстів була майже виконана. Ежен Бюрнуф опублікував санскритський текст і переклад на французьку мову у трьох томах Бхагавата-пурана (1840—1847). Останніми роботами стали «Вступ до історії індійського буддизму»(Introduction à l'histoire du bouddhisme indien,1844), а також переклад «Лотосової сутри»(Lotus de la bonne loi,1852). Протягом двадцяти років був членом Академії надписів і словесності, також професор санскрита в Коллеж де Франс. Помер перекладач 28 травня 1852 року, проте залишив значний вклад у сфері буддизму середини XIX століття, надихнувши інших дослідників на подальшу працю.

Відомі праціРедагувати

  • Essai sur le Pali (1826)
  • Vendidad Sade, l'un des livres de Zoroastre (1829—1843)
  • Commentaire sur le Yaçna, l'un des livres liturgiques des Parses (1833—1835)
  • Mémoire sur les inscriptions cunéiformes (1838)
  • Bhâgavata Purâna ou histoire poétique de Krichna (3 volumes, 1840—1847)
  • Introduction à l'histoire du Bouddhisme indien (1844 ; 1876)
  • Le Lotus de la bonne loi, traduit du sanscrit, accompagné d'un commentaire et de vingt et un mémoires relatifs au buddhisme (Paris, Imprimerie Nationale, 1852). Reprint: Librairie d'Amérique et d'Orient A. Maisonneuve, Paris, 1973.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Добльхофер Э. Знаки и чудеса: Рассказы о том, как были дешифрованы забытые письмена и языки / Э. Добльхофер. — Москва: Издательство восточной литературы,, 1963. — (133).
  • Шлиманн Г. Илион. Город и страна троянцев / Генрих Шлиманн. — Москва: Центрполиграф, 2009. — (978-5-9524-4574-1).
  • Burnouf E. Legends of Indian Buddhism / Eugène Burnouf., 1972. — (128). — (8120616626).
  • Burnouf E. Introduction to the History of Indian Buddhism / Eugène Burnouf.. — 616 с.
  • Trotignon D. Eugène Burnouf, Father of Buddhist Studies / Dominique Trotignon. — С. 4.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ежен Бюрнуф